Частина 2. Наслідки. Вона повинна встигнути

Ельза швидко бігла стежкою, вона думала лише про те, щоб встигнути зупинити непоправне, інакше це буде справжнім кінцем, якщо Алтея зможе повернутися. Її мотиву Ельза зовсім не розуміла, це було абсолютно нелогічно знищувати реальність у якій так довго жила, хіба що вона божевільна. Це теж не виключення. 

Ельза забігла у будинок. щоб забрати речі і сказати Демяну, що зараз не може поговорити про все. Перевівши подих вона швидко протараторила.

- Я бачила видіння. Небезпека. Подзвониш, у Мії є мій номер, я мушу поспішати. 

- Ти як завжди, знову кудись біжиш, - відповів він на її плутане пояснення легкою посмішкою, - ти зовсім не змінюєшся від життя до життя, Ель. Добре, ще зустрінемося. 

- Але, - вона знітившись опустила погляд, - чи не міг би ти позичити мені гроші. Я усе віддам тобі при наступній зустрічі, - прошепотіла вона ще тихіше, тому що ненавиділа у когось щось просити. 

- Можеш не повертати, Ель. 

- Що ти, це й так занадто з мого боку. Вельми тобі вдячна.

Вона вийшла, але передчуття говорило про те, щоб залишитися. Їй хотілося повернутися і розпитати про все, але вона відмахнулася і побігла далі, зараз були важливіші справи, які потрібно було вирішити. Знала б вона чим обернеться її вибір, то б...все одно зробила так само, попри те, що чекало на неї. Хоча це була справедлива ціна. 

Доїхавши додому вона відразу ж поїхала в кавярню, адже він вже мав бути там, зараз потрібно встигнути до того, поки він зустрінеться з Еліною, поки хід долі ще не почався. 

Влетівши у приміщення вона оглянула його і нарешті побачила за одним зі столиків хлопця з видіння. Полегшено видихнувши, вона підійшла до Кріса і замовила собі каву. 

-  Той хлопець, як довго він тут?

-  Зайшов кілька хвилин тому. Дивний трохи, лише запитав коли можна зустріти Еліну і навіть не замовив нічого. 

-  Тоді ще, американо без цукру, але з кленовим сиропом, - сказала, згадавши що про нього розповідала Еліна. 

Так вона була тою, хто слухала її і розуміла, але цього не вистачило для того, щоб врятувати її, тоді цього було замало і Ельза все ще відчувала вину. 

- Це твій знайомий? 

- Можна й так сказати, - ухилилася від відповіді вона. 

І поки чекала як він готував каву запитала. 

- То коли буде Еліна? 

Він пильно подивився на неї, роздумуючи над відповіддю, а тоді все ж запитав. 

- Ти тут через видіння, якщо так, сподіваюся тобі вистачить десять хвилин. 

- Так, цілком - видихнула вона і з вдячністю прийняла замовлення.  

Підійшовши до столика за яким він сидів, Ельза посміхнулася і поставши чашку перед ним сіла зі своєю навпроти. 

- Вітаю вас, це за рахунок закладу. 

- Навіщо? 

- Ви ж Фінеал Арельде, якщо я не помиляюся? 

- Що? Звідки ви знаєте? -  запитав він повним здивування поглядом, -  можливо ви могли чути про мене від Еліни, але як могли дізнатися як я зараз виглядаю, леді.

-  Називайте мене Ельза, у нас не прийняте таке звертання як у вас, -  і відразу продовжила -  Так, це правда, Еліна багато про вас розповідала, поки не забула, - все ж вона не змогла стриматися від знущальної посмішки. 

- Я думаю, що заслуговую на це, але вона не мала пережити, те що з нею сталося у вашій реальності. 

Вона кивнула, сумно всміхнувшись. 

- Але ви впевнені чи справді вона буде щаслива, згадавши вас, хоча її турбує дивні спогади, які у неї є, тому можливо у вас все вийде, але на жаль не цього разу, - холодно відповіла вона. 

- Хто ви? 

- Добре, давно пора перейти до справи, та й часу у нас не так багато. Мене звати Ельза Міщенко і я маю дар бачити майбутнє через видіння, саме й так я дізналася про тебе. Алтея використовує тебе, щоб проникнути у цей світ і знищити цю реальність, а ти ж не хочеш, щоб Еліна постраждала? - запитала, надавивши на болюче. 

- Ні, звичайно ні. Але  ж Тея не могла і звідки я можу знати, що ти говориш правду, - він зміряв її холодним погляом. 

- Ні звідки, - відповіла з вдавано байдужим тоном. 

Єдиний варіант - якщо у мене зараз станеться видіння і ти побачиш як це відбувається. Але чому ти настільки впевнений, що Алтея допомагає від доброти душевної, - протягнула вона. 

- Вона була нашою подругою. 

- Але не потрібно забувати, що у всіх своїх переродженнях вона була справжньою лиходійкою і насолоджувалася цим, з чого ти взяв, що вона не тримає зараз твого сина в заручниках прикриваючись дружбою. 

- Ні звідки, - відповів він тихо. 

То що ти хочеш від мене. 

- Зроби усе, щоб Алтея залишилася у вашій реальності, ось і все. 

- Думаю це буде не важко, тоді чи можеш ти сказати коли у мене вийде повернути Еліну? - відповів він з ледь помітною посмішкою. 

- А якщо я скажу, що у тебе це взагалі не вийде? - лукаво всміхнулася вона. 

- Тоді я зроблю усе, щоб цього не сталося. 

- Чудово, що у тебе такі серйозні наміри. Можу сказати, що можливість буде майже у кожній спробі, але чи використаєш її, ось у чому питання? - промовила вона загадково посміхаючись. 

- Зрозуміло, у якому з цих життів найбільші шанси. 

Мить подумавши і прокрутивши видіння вона вже хотіла відповідати, коли відчула наближення Еліни, це означало, що діяти потрібно швидко. 

- У цьому найбільші, у деяких зовсім мінімальні, а от остання спроба під питанням там як може вийти, так і ні, все залежить від вибору і саме зараз твій шанс. 

Перед тим як піти вона відірвала листок і написала на ньому свій номер, простягнувши йому пояснила. 

- Це мій номер телефону, будуть питання дзвони. А ти ж маєш у цій реальності телефон? - запитала, згадавши, що він не звідси. 

- Не хвилюйся, я знаю що це. Еліна розповідала про свій світ, а Алтея провела цілий курс виживання у вашому світі. 

- Це чудово, тоді до зустрічі, а зараз я повинна бігти, поки Еліна не прийшла. 

Цікаво, як би вона пояснила подрузі, що тут робить, не розкриваючи усіх карт.