4

Минали дні, Мирослава відкривала у собі все нові й нові здібності: вона може бачити, що у людини болить, бачить майбутнє і минуле. Також може телепортуватися на невеликі відстані. Увечері, після того, як пішов останній на сьогодні відвідувач, Мирослава зайшла у будинок, босорка сидить за столом.

- Євдокіє Іванівно, я піду спати.

- Я маю тебе попередити, що сюди їде твоє минуле.

- Хто саме сюди їде?

- Завтра побачиш, але ти не маєш реагувати на це минуле ні негативно, ні позитивно, це твій досвід, який у минулому.

Мирослава хотіла ще щось запитати, але босорка зникла. 

Весь день приходили відвідувачі ,але Мирослава не побачила жодної людини з минулого, уже подумала, що босорка помилилася, відвідувачі на сьогодні не передбачувалися, раптом дівчина почула чоловічий голос:

- Агов, тут живе босорка?!

Жінка впізнала цей голос, босорка з'явилася, усміхнулася й сказала:

- Я ніколи не помиляюся. 

Потім Євдокія Іванівна вийшла вийшла із будинку.

- Я босорка, чоловіче. Іди за мною.

Бабуся і чоловік зайшли у будинок, він помітив жінку й запитав:

- Миросю, що ти тут робиш?

- Вона твоє минуле, яке ти сам втратив, тепер мусиш відпустити.

- Я хочу її повернути, я тоді помилився.

Євдокія Іванівна усміхнулася й сказала:

- Як відгадаєш усе, що я загадаю, то вона повернеться до тебе, якщо ні, то підеш звідси сам.

Босорка зникла і забрала з собою Мирославу, шоу для Максима почалося.