1

Мирослава приїхала із Києва, вийшла з автобуса, точніше, випала, бо хтось її виштовхнув, вона сумно видихнула, ще одна невелика неприємність у її житті. Жінка підібрала валізу й оглянулася по боках, її має зустріти двоюрідна сестра Римма,  вона живе в сусідньму селі від Старих Мухоморів, саме вона й розповіла Мирославі про босорку. Біля мене зупинилося червоне авто марки опель, із нього вийшла Римма, вона підійшла до сестри і обняла її.
- Привіт, моя лисичка.
Римма так називала сестру, бо та має руде волосся, кучеряве від природи і зелені очі, Мирослава дівчина струнка.
- Привіт, Риммочко. Я дуже рада тебе бачити. 
Сестри перестали обніматися, Римма допомогла родичці покласти валізу в багажник, вони сіли у автомобіль і поїхали, Римма сидить за кермом, а Мирослава - на задньому сидінні.
- Коли ми підемо до твоєї знаменитої босорки, яку ти мені так розхвалювала?
- Вона чекає на нас о четвертій годині вечора, краще не запізнюватися. Вона заради тебе після четвертої години нікого на сьогодні не узяла. Каже, що у тебе не зовсім  звичайний випадок.
Мирослава  не дуже вірить у тек, що якась ворожка, як вона вважає, їй допоможе, але приїхала з цікавості. Бабуся жінки була ворожкою чи щось таке, але вона не вірить у таке, але Римма уміє гарно умовляти. 
Через пів години автомобіль заїхав у широкий двір, дівчина вийшла із машини й на порозі побачила чоловіка Римми, Еміля. П'ять років тому Римма вийшла за нього заміж і переїхала із столиці у село, Еміль його голова. Жінка привіталася із зятем, він заніс валізу Мирослави у будинок, а Римма їй показала її кімнату. До вечора сестри відпочивали, розмовляли, Мирослава допомогла Риммі по господарству, правда, коли чистила цибулю, то порізала випадково палець.
- Чому мені у всьому не щастить? - запитала засмучена Мирослава.
- Скоро це мине, от побачиш, - відповіла Римма, перемотуючи палець.
О п'ятнадцятій п'ятдесят п'ять Мирослава і Римма підходили до старої хати, Мирослава хвилюється перед зустріччю з босоркою. Раптом вона побачила бабусю, та їй сказала:
- Мирославо, не бійся, усе буде добре. 
Дівчина перевела погляд на сестру, та наче застигла.
- Як таке можливо? - запитала шокована жінка.
- Я усе умію, а ти одна з тих небагатьох, хто це помітив.
Бабуся усміхнулася і зникла, а потім з'явилася перед Риммою.
- Іди додому, а зранку забереш свою сестру.

- Чому вона має іти?

- От, знову помітила, хай іде, а нам треба серйозно поговорити.

Римма пішла в сторону дороги, а бабуся узяла Мирославу за руку й завела в будинок.