Босорка
Босорка Євдокія
В Карпатах, серед гір високих,
Живе стара відьма, жінка чарівна.
Босорка Євдокія, ім'я її,
Про неї легенда іде з вуст в усти.
По ленді селянській,
Блукає по лісах густих,
І місяць сліпо їй дорогу освітляє.
Зілля варить з трав чарівних,
І закляття на вітри накладає.
Кажуть, знає вона всі таємниці,
Віщує долі, пряде нитки долі.
Її очі, як вогні багаття,
Знають біль і радість людської душі.
На горі, де вітер віє,
Де луна відлунює в тиші гір,
Євдокія мовчки свій обряд вершила,
Наче крила розпустила у просторі зір.
Чи добро, чи зло вона творила,
Чиї думки носила в своїй голові,
Лише Карпати вічні знають,
Та зберігають таємниці ті її.
Легенда йде, і не згасає,
Про відьму ту, що з гір Карпатських.
Євдокія, ім'я її залишилось,
Як шепіт вітру, як пісня прадавня.
#810 в Фентезі
#86 в Містика/Жахи
Відредаговано: 23.06.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
