Розділ 3.1. Сон чи Реальність?

— Я згодна! — випалила я, ледве бос взяв слухавку.

На тому кінці запанувала тиша.

— Перепрошую... на що ти згодна? У мене зараз трохи погано варить голова.

Голос Романа Олексійовича здавався сонним.

Невже розбудила?

Я перевела погляд на годинник на стіні і зрозуміла, яку помилку зробила.

— Ви спали, так? — ніяково запитала я.

— Спав.  — Позіхнув бос.  —  Вже не сплю. Не суть. То на що ти згодна?

Вдруге повторити ті самі слова виявилося набагато складніше, але відступати я не збиралася.

— Я згодна. Одружіться зі мною.

І знову мертва тиша. Тільки тепер ще довша, ніж попереднього разу.

А потім тихе і якесь втомлене:

— Таак... здається, я сплю... — і поклав слухавку. Отак просто.

Що?

Куди?

Хм... то він згоден... чи як?

Я ще деякий час дивилася на екран телефону і не знала, що робити.

Передзвонити?

Але ж він спить.

Ні. Краще зараз не дзвонити.

Зранку. Передзвоню зранку… якщо, звісно, не передумаю.

Я знову поглянула на годинник, який показував п'ятнадцять хвилин на першу, і подумки порахувала, скільки годин мені залишилося чекати до наступної можливості подзвонити босу і запропонувати йому одружитися.

О шостій буде не зарано?

В голові крутилася ціла купа думок. І, звісно, туди лізли непрохані сумніви щодо ухваленого мною рішення. Я відчувала, що якщо заглиблюся в роздуми, можу і передумати, та щось всередині підказувало мені, що хоч це все і авантюра, все ж варто ризикнути.

Я лягла в ліжко, очікуючи, що найближчі кілька годин навряд чи зможу заснути, а натомість вже через кілька хвилин провалилася в сон. Снилася мені якась чортівня, і хоч прокинувшись, я мало пам'ятала, але там точно було весілля, і я в білій сукні. Що ж, напевно, це був знак. Тому першим ділом зранку я потягнулася до телефону і набрала знайомий номер.

— Алло, — протягнув він сонним голосом.

Хм... Ще спить?

Стоп, а яка зараз година?

Одразу перевела погляд на годинник і дещо полегшено видихнула. Зараз була не п'ята і навіть не шоста, а вже сьома, тому я майже не відчувала провини, що знову його розбудила — все одно вже час збиратися на роботу.

— Доброго ранку, бос, — промовила я знервовано. Власний голос здався надто писклявим. Я навіть відчула, як Роман Олексійович зморщився на тому кінці.

— Доброго... напевно.  — Пробурмотів він, позіхаючи.  — Олю, а ти чого дзвониш у таку рань? Щось сталося?

— Ні. Просто я згодна.

— Згодна?

— Так.

— А на що?

— На одруження.

...

— Хм... Щось таке мені вже снилося...  — пробурмотів він. Я навіть побоялася, що він знову покладе слухавку.

— Бос, ви не спите! —  поспішно кинула я.  — То ви одружитеся зі мною чи ні?

Тиша тривала недовго, і врешті начальник вже нормальним голосом запитав:

— Ти серйозно? Я думав, ти відмовишся.

— Я і збиралася відмовитися,  — не стала приховувати я.

— І що змінилося?  — запитав він з цікавістю.

Я знала, що врешті мені доведеться йому все розповісти, але поки що я не була готова. Тим більше це точно була тема не для телефонної розмови о сьомій ранку.

— Повірите, якщо скажу, що просто захотіла вам допомогти?

— Ні. Навіть не сподівайся.

Я мимоволі закотила очі.

— Невже ви мене так добре знаєте?

— Достатньо, аби зрозуміти, що все не просто так.

— Але я справді хочу вам допомогти. Ви ж для мене стільки зробили. І взяти дитину з дитячого будинку — це дуже благородно.

— Вірю в твої добрі наміри, — дещо з іронією сказав бос, — але тут має бути щось особисте.

Я заплющила очі і потерла перенісся. Невже так помітно?

— Вгадали, — понуро підтвердила я. — Але давайте залишимо це на наступний раз.

— Домовились, розкажеш, коли будеш готова.

Бос спокійно прийняв відмову, і за це я була йому вдячна.

— Гаразд.

Ми обоє замовчали.

Здавалося, все вже вирішено... та все одно залишалося відчуття чогось недосказаного.

— Ем... до зустрічі на роботі?

— Так. А після роботи нам варто повечеряти в спокійній атмосфері і все детально обговорити. Сподіваюся, цього разу ти не відмовишся... майбутня дружино?

Ці слова викликали ступор, але я все ж їх проковтнула.

— Вечеря. Після роботи. Зрозуміла. І не називайте мене так, — відрапортувала я і поклала слухавку.