Бос у покарання. Двійня в подарунок

Розділ 12

До кінця наради вижила. Світланка повз проходила з тацею. Та при всіх не спіткнулася випадково об мою голову. Дурепа начебто, але обережна.

З'являється після обіду вільна хвилинка. Виходжу в коридор, ближче до вікна, де поруч немає кабінетів з вухами. Подрузі передзвонюю, а то раніше відповісти не виходило.

- Даш, чому ти скидала? Ми на вихідних збираємося?

- Тамі, я на стажуванні працюю. Не можу довго розмовляти, - переходжу на тон тихіше: - на мене тут нападають гадюки, бос жахливий тиран і взагалі я в небезпечному тераріумі. Поки вигадала кобру, але раптом не допоможе? Тож знай, якщо я додому не повернулася, на кого направляти заяву.

Двоюрідна сестриця регоче у слухавку.

- Знову роздмухуєш з крихти котлету?

Пф!

- Не віриш, як хочеш. Потім за мною плакати будете, - ображено шморгаю носом.

- Та ну годі тобі, все не може бути настільки погано.

Мені б її оптимізм!

- Може, якщо бути мною. Після весілля Алекса багато чого для мене через собачий хвіст покотилося. Напевно, зловити і букет, і пінетки, то є погана прикмета. Ніколи не лови!

- Не вигадуй, га? Ось ми на вихідних з тобою зустрінемося. Поскаржишся на тераріум, прогуляємося, купимо в лікувальних цілях по новенькій суконці.

- А ти принесеш на зустріч банку маминих баклажанчиків? - згадую про найважливіше.

- Та ти ж їх не їла раніше?

- Тамі, принеси!

- Добре-добре, тільки ти заспокойся. Дивна ти, Дашко, стаєш.

Після розмови з кузиною звіряюся з часом. Нагадую притихлій після наради Світланці каву готувати для пана. Заношу в кабінет.

- Нічого мені не хочеш ще повідомити? - Артур перемикає увагу з монітора на мене.

Напружуюся наодинці з ним. Ух, як очима промацує, немов побачив у мені щось нове. Здається, не надто суворим. Але це ненадовго. Артур такий, що за секунду від злості вибухає.

- А що потрібно? - не розумію, про що він.

Стільки всього за день встигла вже накоїти, що я сумніваюся, чи отримаю завтрашній день в його офісі.

- Ну, для початку,... - тягне задумливо він. - Де ти пропала з проектором і флешкою? Бунтарством займаєшся? Все заради того, щоб в інший відділ перевів?

- Якщо скажу "ні", ти ж... - прикушую язика, виправляюсь: - ви ж не повірите. Мене закрили в кабінеті у підвалі. Кидалася і стукала стільцями об двері. Потім врятувала добра жінка з технічного персоналу. Відразу прибігла на нараду. Оце все.

Бос намагається насупитися більше, але я помічаю, як здригнулися куточки його губ. Весело гмикає.

- Розберемося. Стільці замінимо, - не лається хоча б, зате далі взагалі приголомшує: - Можу відвести тебе в лікарню. Бо губитися у просторі симптоми серйозні. І так вдало зачинені двері завжди перед тобою відкриваються. Містика!

- Симптоми недовірливості теж запускати небажано, - бурмочу собі ображено під ніс.

Мабуть, бос впевнений, що кожен ключ у його офісі під пильним контролем. І навіть найдальші приміщення надійно закриті. А Світланка тоді добра фея з білими крильцями. Еге-еге, зайва самовпевненість теж симптом!

Артур піднімається. Накидає піджак. Закладає особистий ноутбук у спеціальну сумку, поки не відпускає мене.

- Мені можна йти? - нагадую про себе.

- Так, іди збиратися, Дарино, - киває на двері, кваплячи.

- Послухайте, ви не повинні мене змушувати. Я все можу довести, разом сходимо в підвал. Перевірте по камерах, якщо не вірите. Не треба мене в лікарню! Це ж посягання на моє особисте!

Знову доводжу начальника до смішка, у нього навіть плечі від веселощів трясуться.

- Сьогодні ти погрожувала моїм співробітникам коброю. А зараз-то чого злякалася?

- Ну ви ж це... причепилися з лікарнею, командуєте…

- Ні, Даринко, я ще не командував. І ні в якому разі навмисно не зазіхав на те, що бути моїм не повинно. Краще тобі й не знати, який я буваю, якщо зазіхати на МОЄ особисте, - підкреслюючи, виділяє свою непереможну значимість. - Ти їдеш зі мною і моїм заступником на зустріч з партнерами до ресторану. Прямо зараз вирушаємо.

За дверима кабінету схожий звук, на той, коли Свєтка впала зі стільця.

- А ви точно мене взяти збиралися? Хіба не Світлану?

- Тебе, тебе, моє особисте лишенько. Поїдеш ти, щоб не розтрощила за моєї відсутності офіс. Тепер ти у мене під ще більш пильним наглядом!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше