Розділ 9/1

- Послухай, Артуре, - Алекс посувається на сидінні тренажера, припиняючи розводити руками з великоваговим тримачем. - Я чого ще тебе так розпитую…

- Ось і я думаю, нащо причепився? - пирхаю, та ще активніше прокачую внутрішній біцепс.

- Просто Дашка вона не надто вписується у вашу контору…

- Аа, ясно. У мене ж не компанія з юридичних послуг широкого профілю. У нас притон під прикриттям. Треба ж, як ти вміло нас розкусив!

Алекс на моє невдоволення розкотисто голосно сміється.

- Та годі тобі, Крамер, образся ще. Але я ж один з твоїх корпоративних клієнтів. Я бачив твоїх співробітниць, і знаю там на всю голову збочених чоловіків. Тому прошу, як кращого друга, простеж за кузиною. Вона з тих розумниць-красунь, хто школа із золотою медаллю, в універі йде на червоний диплом. Якщо гуляла де, то тільки з двоюрідними сестрами. Начебто виросла, а наївність забула відкинути. Дівчинка правильна, у всіх сенсах. Її батьки переймаються. А я ж знаю твоїх любителів гульнути і часто міняти гарненьких дівчат. Побачать свіжак, то й почнуть спокушати.

Тьху, дідько.

Різко сіпнувся та вдарився головою.

- Тебе послухати, то твоя кузина невинна ромашка.

- Так! Ромашка вона. Серйозно тобі кажу.

- Гаразд, простежу, - обіцяю крізь зуби, обережніше рухаючи головою, поки геть тут не вбився від стількох очманілих відкриттів і прохань.

І тільки я знаю, наскільки помиляється Алекс.

Все! Вже ромашечку невинною не назвеш.

Виходить, через мене?

Ні-ні, вона сама. Ну не без моєї допомоги, ясна річ. Така безневинна, гаряча і стільки неймовірної ніжності. Її ванільний аромат... я пам'ятаю його. Поки мені здавалося, що коханка вирішила зі мною пограти, по-справжньому кайфував.

З тією коханкою я більше не зустрічався. Навіщо вона, якщо навіть з незнайомкою мене більше торкнула близькість? Після неї з'явилася інша. На тиждень десь. Потім ще, ще... Для втамування чоловічого голоду поки залишив одну з останніх. Вона нічогенька така, вродлива, спекотна, руда. Не погрожує кусатися, якщо хлопця її не поверну. І скоріше за все я у неї далеко не десятий, у той час як для кузини друга, випадково став першим.

- Добре, що ти мене зрозумів, - Алекс, по-дружньому, плескає мене по плечу. - Подвійна знижка для тебе на нову тачку! Приїжджай до мене в автосалон, і вибирай будь-яку. Для друга не шкода.

- Дивись, не розорися, бізнесмене, - відмахуюся від його щедрості.

Тим паче мене поки влаштовує особистий Бентлі, службові теж на ходу. Чого не скажеш про його кузину. Недобре передчуття свербить про небезпеку. Даремно я зв'язався з їх дивакуватою сімейкою. Пошкодую ще не раз за два місяці.

***

Так-так, ти втрапив, Артуре))