Розділ 5/1

Бос йде з виглядом кращого на світі приборкувача помічниць. Вже зрозуміла, що краще при ньому зайве не базікати. Він швидко і твердо ставить на місце співробітників. До того ж, не напружується розпорошувати увагу на новачків, вважає за краще перекидати таких, як я, в досвідчені руки підлиз, на кшталт Світланки. Адже при ньому вона взагалі янголятко.

- Не хвилюйся. Я не залишу тебе без роботи! - обіцяє колега.

Ну хто б сумнівався, киваю з вдячністю.

Свєта відволікається на нове завдання. На пошту мені закидає безліч різних файлів і папок. Напевно, для неї це просто скинути зайвий вантаж. А для мене можливість познайомитися ближче з процесом. Для майбутньої роботи знадобиться. Насправді, я і рада, що зможу відчути себе не студенткою, а майже що повноправним співробітником.

- Так, Костю? - відповідаю тихенько на виклик, нахиляючись під стіл.

- Чому не дзвониш з новинами досі? Взяли на стажування?

- Еге, взяли. Поки мені незручно розмовляти.

- Зате мені зручно. П'ятсот копій довідок вже роздрукував, відпочиваю, плюю в стелю, - зітхає на тому кінці у слухавку.

- Попроси, щоб дали ще завдання?

- Та звідки у них? Один клієнт на місяць із серйозною справою. Давай краще про приємне. Сьогодні зустрінемося?

- Сьогодні навряд чи, - кошуся на двері начальника.

- А як же наші стажування відзначити? Моє необов'язково, болото ще те. Це у тебе там еліта зібралась. Дізнайся, будь ласка, за містечко й для мене…

З боку коридору лунають кроки. На робочому місці незручно з хлопцем базікати. Тим паче Свєта терміново вирішила поруч зі мною полити квіточки.

- Вибач, більше не можу говорити. Пізніше домовимося, - швидко відключаюся.

І якраз вчасно, бос повернувся у приймальню, затримавши на мені важкий спопеляючий погляд.

- Приготуйте мені каву, - наказує нам і відправляється в кабінет.

Свєта кидається вчити. Все пояснює, як за інструкцією. Під її уважним керівництвом готую американо. В обідній час бос любить такий. У нього змінюються запити протягом дня і в залежності від настрою. Зараз настрій “американо”. Ну гаразд, ставлю чашку з ароматним напоєм на тацю.

- Ні-ні, твоя частина завдання готувати, а моя подавати, - Світланка вихоплює тацю.

Помічаю, що поки я готувала, вона вже й губи яскравіше підвела, і зачіску оновила, і якимось дивом гудзики на блузці розстебнулися майже до грудей. Ще мої старші кузини погрожували навчити спокушати чоловіків. Та куди їм до Світлани!

Перша помічниця, виляючи задом у спідниці-олівець, запливає в кабінет. Я падаю на своє крісло, борючись із бажанням підслухати, сподобається моя кава начальнику чи ні. Начебто мене це хвилює!

Якби не стажування, то він останній про кого я повинна турбуватися.

Тільки думки не слухаються. Та й у снах його Нахабнючество дістає, лізе цілуватися і змушує прокидатися від дрібного тремтіння, немов тіло пам'ятає його дотики.

Якщо перейматися, то більше про наші стосунки з Костею…

Ось, перед ким я винна.

І як я зізнаюся? Пробач, переплутала, дверима помилилась? Я б ніколи в таку маячню не повірила, якби сама не опинилася в обіймах іншого. Тепер і на близькість зі своїм хлопцем зважитися складніше.

Мені здається, поки ми зустрічаємося так, як і раніше до весілля, то і не сталося нічого. А як тільки дійдемо до того самого... між нами встане ВІН. Нехай не явно буде присутній. Нагадуванням, хто став моїм першим. З ким я заробила темну пляму в безхмарному минулому і величезний камінь на совісті.

Найприкріше, що Артур навіть не повірив у реальність Костика.

Ну, який індик недовірливий, га!

Бачте, його знатна персона не розпорошує на непотрібні об'єкти увагу.

На другий день весілля після безсонної ночі, я збиралася виконати дві головні мети. Перша - умовити Артура мовчати про нас. Та він і сам, як виявилося, не надто палав бажанням перед Алексом зізнаватися. Друга мета - довести, що я не брехуха, хлопець, справді, існує.

З останнім менше пощастило. Ми зустрілися з Костею вранці. Зайняли місця біля моїх кузин на сніданку. Потім він виявив, що забув телефон. Навіть кликав мене сходити з ним за компанію. Відмовилася, боячись пропустити появу безсоромного викрадача моєї цноти. Замість того, пообіцяла принести для нас напої і що-небудь смачненьке. Костя пішов і надовго пропав. Повернувся з вибаченнями, що були проблеми з животом, піднявся в номер і почалося. Вже все налагодилося, кликав погуляти по території.

Шкода, у мене так легко налагодитися не могло. Найбожевільнішу ніч не змінити. Та й недовірливий Артур кудись зник. Пізніше дізналася, що він рано поїхав.

Світлана не затрималася надовго в кабінеті. Повернулася з неушкодженою помадою на губах. Ну і навіщо це мені помічати? Швидко перекладаю погляд на монітор. Читаю по другому колу інструкцію.

- Ох, що за день такий. Сьогодні бос не в дусі, прогнав. Неначе його хтось розлютив або якусь неприємність підкинув, - скаржиться Свєта.

Мені здалося, чи я та сама неприємність?

Дуже вже з докором пролунало.