Розділ 5

Події теперішнього часу для героїв…

Даша

Після важкої розмови з босом вилітаю з кабінету в приймальню. Нікого немає, на моє полегшення. Отже, є час зібратися з духом і налаштуватися.

Ось тільки як мені налаштуватися?

Прикладаю долоні до палаючих щік, трясе всю і, здається, що у мене прямо на лобі є напис - вона переспала з Артуром Тагіровичем, ганьба їй, хлопцеві зрадила. 

У-у... закушую губу, щоб вголос не стогнати.

Я і так себе лаяла щодня після весілля двоюрідного брата. А тут ще винуватець моїх нічних мук, знущається. Забороняє до його ліжка наближатися. Наче я туди збиралася!

І взагалі, нехай своїми покірними співробітницями командує. Вони тільки й раді будуть виконати забаганки господаря. Але я не вони…

Згадую, що я тепер теж долучилася до колективу в якості стажиста. Отже, на два місяці цей самозакоханий король - господар і для мене. Гірше того, мені дісталося місце другої помічниці. Доведеться сидіти постійно у приймальні. Часто бачити його, безсердечного.

Може, ну його, стажування в одній з кращих юридичних компаній?

Всього лише одна зустріч з минулого, і я вже готова втекти. Зате як рішуче до офісу підходила. Бралася за ручку дверей, загадавши бажання, щоб проявити себе найкращим стажистом і отримати після диплома справжню ставку юриста. Якщо не тут, то в іншому місці з'явиться більше шансів після такого значущого стажування. І на добрі рекомендації теж сподівалась.

Ось, вже в перший день отримала особисту рекомендацію. Кхм-кхм. Заборонили думати про минуле та лізти до боса в ліжко. А що тоді далі буде…

Все ще перебуваючи в сумнівах, оглядаюся. Не бачу другого столу? Де буде моє робоче місце? Не під дверима ж змусять до вечора вартувати?

- Ти все ще тут? - з незадоволеним питанням повертається основна помічниця.

- Мене прийняли на стажування. Тож я... залишаюся, - рішення саме якось випало.

Дивлячись на розфуфирену мадам, подумалося, не до мене буде альфа-самцеві. Он яка жвава білявочка під боком. Не виключаю і ту, що супроводжувала Артура на весіллі. Пан Крамер вміє вибирати оточення в якості гарненького фону.

Та й два місяці термін невеликий. Зайвих питань не виникне у родичів. Хоч у цьому з Артуром повний збіг. Ми обидва вирішили зберегти таємницю.

- І куди тебе направив Артур Тагірович? - білявка продовжує допитуватися, спокійно займаючи своє робоче місце.

- Сюди. Другою помічницею. Буду з вами разом у приймальні працювати.

- Це ще чому?! - підскакує вона, як ніби на гарячу сковорідку всілася.

- Краще вам у боса запитати, - знизую плечима. - Мені треба від співбесіди відійти, перенервувала.

- Кричав, чи що?

Думаю, як краще відповісти. Першу помічницю потішити.

- Так, дуже кричав, лаявся.

- Отакої! - б'є по столу кулаком. - Перший день у нас. І вже боса на емоції вивела. Він лише на обраних кричить! Я тиждень чекаю, щоб хоча б трішечки гримнув.

Треба ж, ще більше її засмутила. Гаразд, наступного разу скажу навпаки.

У цей час “душевне” спілкування з колегою переривається. Кілька чоловіків з'являються біля приймальні. Двоє заносять стіл, ще один затягує новеньке крісло. Все встановлюють неподалік від входу. Слідом заходять програмісти з апаратурою. Підключають комп'ютер, видають ноутбук для додаткових завдань з дому. Завантажують необхідні програми.

Приміщення у приймальні дуже просторе. Тут і п'ятеро співробітників розташуються вільно. Але я напружено визначаю приблизну відстань до столу першої помічниці.

Є у мене побоювання. Якщо бос не доведе, щоб я взяла відмову від стажування на себе, тоді віддана білявка через ревнощі чимось отруїть.

Перший день у компанії мрії. А вже стільки небезпек.

- Бачу, розмістилася добре, - вийшовши з кабінету, оцінює мій куточок Артур, чухаючи модну щетину. - Дарино, ти сьогодні тільки дізнаєшся наші правила, знайомишся зі звітністю та специфікою роботи. З завтрашнього дня береш на себе частину обов'язків Свєти.

- Артуре Тігіра-ановичу, - скиглить білявка, - хіба я не справляюся?

- Ми зараз обговорюємо не твої успіхи, а обов'язки Дарини, - ух, як осадив вірну підлеглу.

Світлана пішла на обличчі червоними плямами. Помітно зажурилася.

Бос знову до мене повертається, засліплюючи глибиною темно-карих очей.

- Все зрозуміло, Дарино? 

Е-е... нічого незрозуміло. Спить він з білявкою? Як давно? Ой-й, питання переплутала.

- Для мене буде прописано, які виконувати завдання?

- Вважаю, необхідності в цьому немає. Світлана, помічниця з досвідом, вона все підкаже і частиною роботи поділиться. Розберетесь як-небудь.

Помічаю, як змінився настрій у Світланки. Плечі розправила, підборіддя задерла, відчуває себе тепер головною. На мене зверхньо поглядає. Щось напружує її підступна усмішечка, наче обіцяє - повчу-повчу, не перейматися, начальнику.

Бос йде з виглядом кращого на світі приборкувача помічниць. Вже зрозуміла, що краще при ньому зайве не базікати. Він швидко і твердо ставить на місце співробітників. До того ж, не напружується розпорошувати увагу на новачків, вважає за краще перекидати таких, як я, в досвідчені руки підлиз, на кшталт Світланки. Адже при ньому вона взагалі янголятко.

- Не хвилюйся. Я не залишу тебе без роботи! - обіцяє колега.

Ну хто б сумнівався, киваю з вдячністю.

Свєта відволікається на нове завдання. На пошту мені закидає безліч різних файлів і папок. Напевно, для неї це просто скинути зайвий вантаж. А для мене можливість познайомитися ближче з процесом. Для майбутньої роботи знадобиться. Насправді, я і рада, що зможу відчути себе не студенткою, а майже що повноправним співробітником.

- Так, Костю? - відповідаю тихенько на виклик, нахиляючись під стіл.

- Чому не дзвониш з новинами досі? Взяли на стажування?

- Еге, взяли. Поки мені незручно розмовляти.

- Зате мені зручно. П'ятсот копій довідок вже роздрукував, відпочиваю, плюю в стелю, - зітхає на тому кінці у слухавку.