Розділ 3/1

Не збиралася ж засинати. А то який тоді вийде сюрприз?

Мабуть, все-таки сплю. Такий приємний сон, в якому до мене торкаються руки чоловіка. О, і не просто торкаються, а пестять, вміло заводячи в животі зграйку метеликів. Чую шепіт у волосся, як я смачно пахну, завжди б так, а не всякими духами занадто обливалася.

Коли це я обливалася?

Відкриваю очі. Темрява, на вікнах щільні штори. Навіть Костика не розгледіти. Гадала, він здивується, спочатку на розмови перейдемо, на зізнання чи ще щось таке. Але ні, взявся за справу, отже, мій хлопець з досвідом. Можливо, тільки й чекав, коли я опинюся в його ліжку. 

Опускаю руки на його плечі. Дивно, але ці плечі ширше... Далі не встигаю подумати, зриваюся на стогін, від того, як Костик губами до мене торкається.

- Дашо, ти неймовірна... - шепоче мені, і я тону, занурююся в його ледве чутний магнетичний шепіт, вигинаючись назустріч з бажанням, щоб не переривався.

Коли опинилася без білизни, взагалі не зрозуміла. І навіщо треба було надягати красиве і нове, якщо все одно нічого не розгледіти? Ну то гаразд, це щоб вранці ефектно знайти її на підлозі. Стільки жіночих хитрощів, поки для мене маловідомих.

У мене був план відступу, якщо раптом наш перший раз не піде як треба. Але тоді я не думала, що так запалюся від пристрасті. Ми цілувалися раніше з Костею, тільки складно порівняти тоді та зараз. Він теж завівся, і нетерпляче наближає мить найголовнішого, після чого ми станемо ще ближче. Після чого, я не буду хвилюватися, що він знайде іншу, більш поступливу і рішучу дівчину.

Все ж не варто було приймати заспокійливий напій. Думки пливуть, чіпляються за дивні зміни хлопця і стрімко розбиваються об гострі, невідомі раніше відчуття. Хапаюся за його шию, і сама за поцілунками тягнуся.

- О так, крихітко! - вимовляє захопливо.

Я смикаюся з жахом. Голос не Костика! Поки шепотів, я ще могла собі чого завгодно нафантазувати. Тепер все склалося. Напій взагалі ні до чого!

Та цей не Костик, вже не зупиняється.

- А-а-а! - я скрикую від болю, намагаюся його відштовхнути.

- Дядько! Крихітко, це було зайве. Навіщо робити таке? Краще розслабся, зараз все пройде.

Що? Як пройде?! Куди пройде?

- Ні-ні!

О-о-о... продовження мене знову відкидає у невагомість, навіть незважаючи на боротьбу. Тіло реагує на незнайомця. Голос, щоправда, знайомий. Чула подібний недавно... Спалах болю змінюється приємною знемогою, підкидаючи до небес.

Приземляюся швидко. Адже шок не відступив, лише короткочасно заглушив почуття болю. Новий біль ще сильніший. Образа! Жах! Де Костик?

Адже мій сюрприз мав бути для нього!

Тепер я штовхаюся активніше. Чоловік, немов не помічає, і з задоволеним гарчанням розслаблюється. Ну я не позіхаю. Подаюся вперед і кусаю викрадача моєї незайманості за підборіддя. З усієї сили. Так йому, збоченцю!

Він різко смикається. Нарешті звільняє мене від себе.

- Ти зовсім вже здуріла? Зубки як у акули! - чую в його голосі злість.

- А ти? Збоченець! Швидко відпусти мене! Бо буду кричати!!!

- Не зрозумів... ти хто взагалі?

Ну, нарешті дійшло до загарбника чужих номерів.

- Поки не зізнаєшся, куди відправив мого Костю, буду кусатися. Він повинен був до мене прийти, я на нього чекала. Негайно поверни!

Замість того щоб відпустити, нахаба хапає мене за ногу і другою рукою нишпорить на тумбочці. Знаходить телефон і підсвічує мені в обличчя.

- Ти-и?! - здивовано скрикує.

- Боже! Це ж ти, той, м'ясник чорноокий!

У мене виходить при тьмяному освітленні ліхтарика телефону розглянути його. Ще більше злякатися дикого палаючого гнівом погляду. Згадати, що він друг Алекса. І сховатися під ковдру до самого носа.

Найгіршої ганьби я ще не знала. Нехай це все виявиться сном. Найжахливішим сном.

Нахабний збочуга тим часом вмикає світло у спальні номера. Тричі чортихається. Запускає довгі пальці у волосся і ходить так туди-сюди повз ліжка. Хоч би одягнувся негідник!

Підглядати боюся, у стелю кліпаю мокрими очима від сліз. У нього величезне знаряддя в бойовій готовності. Я встигла, на мій сором, відчути.

- Звільни чужий номер! Поверни мого Костю!

Чоловік крізь зуби міцними слівцями лається.

- Це мій номер. І це ти увірвалася до мене. У такому випадку, я повинен тебе кусати, поки не повернеш мою коханку. Куди ти її сховала, га? Навіщо в моє ліжко прибігла?

- Звідки я знаю, де твоя дівчина? Якщо ти навіть мене з нею переплутав!

- Ну чи знаєш, ти теж стогнала і тягнулася до моїх губ, як ніби я той, єдиний, хто тобі лише потрібен. Тепер злякалася та вигадуєш якогось Костю!

Пф-ф! Ну і нахаба!

- Зі мною був хлопець на весіллі. Всі його бачили.

- Тебе пам'ятаю, хлопця ні.

- Так не буває!

- Знаєш, що не буває? - нахиляється до мене, змушуючи на нього, красеня, у чому мати народила, подивитися. - Переплутати мене з іншим. Не-мо-жли-во! Тим паче з якимось уявним дружком, якого я навіть не помітив. І щоб не забувала, мене звуть Артур. Не Костя, не щеня там яке-небудь. Номер стовідсотково мій. Я відкрив своїм ключем. На рецепшен розписувався, коли приймав. Схоже, тебе кинув твій Костик, якщо він, дійсно, існує. Не той номер назвав!

***

От такий сюрприз трапився, але не для того, кому призначався...