Розділ 3

Букет у мене забирає середня двоюрідна сестриця. Вона стояла попереду, і не дала квітам впасти. Я ж відразу за обличчя від жаху схопилась, а не кинулася квіточки підіймати.

- Хочеш, віддам? Адже до тебе букет прилетів, - пропонує середня кузина.

- Ні, нехай тобі дістанеться. Ти три роки вже чекаєш на пропозицію, - поступаюся.

Ведучий оголошує, що далі кидають пінеточки. Послання лелеки для тієї дівчини, якій незабаром пощастить побачити на тесті дві смужки.

Збираюся йти. Роблю кілька кроків у бік столу, де моє місце.

- Ай, ну ви даєте! - хапаюся за голову.

Треба ж таке. Дитячі пінетки на мотузочці прилетіли саме мені в голову. Ще й заплутались у волоссі. Хтось додумався їх стразами та брязкальцями прикрасити. Мама з однією з сестер прибігла мені допомагати. Поки витягли прикрашені пінетки, зачіска зіпсувалася.

Сховалася за Костика, щоб ще чого до купи не дісталося. Сьогодні, як ніби перетворилася на кільце для м'яча. Якщо куди влучати, то відразу в мене.

- Не вірю в це. Букет, пінеточки. Та маячня ж. Звичайні весільні розваги, - пізніше кажу Тамілі, не беручи на свій рахунок дивні ритуали.

- Проте деякі кузини на тебе серйозно образилися, - Таміла показує очима на особливо надутих.

- Нічого. Виділю час з ними прогулятися по крамницях, то швидше пробачать. Якби я була нареченою, то для кожної б кинула по букету. І підписала б ще кому. Набридли образи на весіллях.

- А ти збираєшся, чи що?

- Ні, я не поспішаю. Ми нещодавно з Костиком. Коли то ще буде. 

Замовкаю. Костя повернувся. Запрошує мене танцювати. Після танців підходимо з ним до Поліни і Алекса, вдається трошки перекинутися враженнями про свято. Костик якимось чином вставляє в розмову, що він майбутній юрист, подає надії. Алекс на це ніяк не відреагував, а Поліна більше спілкувалася зі мною.

Ми ще танцюємо, ласуємо смачним тортом. Той грізний, чорноокий, чи то м'ясник, чи то жартівник, кілька разів попадався на очі.

Авжеж, саме так. Не мої очі шукали його, а все він, миготить туди-сюди час від часу. Один раз взагалі близько повз проходив зі своєю пасією. У ту мить перервалася музика, і я змогла розчути:

- Я подумаю, Дашо. Правильно назвав? - обнадіює дівчину брюнет, уточнюючи щодо ім'я.

Мене зачепило, що її звуть, як мене. Тому прислухалася.

- Любий, я Дана. Але для тебе, ти ж знаєш, можу бути Дашею, Наташею, Кішечкою. Все для тебе, дорогий!

Далі не розчула розмову дивної парочки. Високі ж у них стосунки! Втім, його пасія з міцними напоями перестаралася. Виглядає занадто розкутою і знову тягнеться до келихів на таці.

Ще через годину Алекс підхоплює свою наречену на руки та, під закидання молодят пелюстками троянд, виносить із залу. Ми з Тамілою починаємо діяти. Спочатку я відволікаю Костика, знайомлю його з чоловіками тіточок. Він дуже старанно ділиться, які у нього бали в універі, що він ще в шахи любить грати. Не хлопець, а золото.

Потім кузина морочить голову адміністратору на ресепшн. Мені дістається всього півхвилини витягнути з ящика другі ключі від номера Костика. Хоч пощастило. Прямо відразу вони і висіли "Триста десятий номер" з готичним зображенням на пластиковій картці.

- Все, йди, Даш. А я скажу, що у тебе голова розболілася. Дам твоєму Костику ще з моїм татом поспілкуватися. Десь півгодинки тобі на душ і в гарну білизну одягтися. Встигнеш десять разів.

- Тамі, дякую, - обіймаю подружку. - Хвилююся, звісно. Але нічого, витримаю.

- Усі ми вижили, як бачиш. Прийшла твоя черга, - заспокоює вона, і підштовхує в бік ліфта.

Ох-х... Готична картка-ключ у руці наче стає нестерпно пекучою.

Прикладаю до дверей. Замок клацає. Заходжу. Розглядаю номер. Все ще задньою думкою сумніваюся - зважитися або на потім відкласти? Якщо що збрешу кузинам, це ж не в перший раз.

Номер виглядає розкішно. На п'ять зірочок з плюсом.

Ну ти подумай. Який Алекс щедрий. Для мого хлопця, який буде ночувати один, як оголошувалося за списком, замовив повноцінний люкс. А ліжко таке, що на ньому й вп'ятьох поміститися можна. Торкаюся до матрацу. Все перевіряю. На столику таця з келихами. Дістаю з відерця з льодом напій, наливаю в келих. Трішки розслабитися мені дуже треба.

Дивлюся на час. Раптом він раніше повернеться?

Біжу в душ. Там всі засоби чоловічі. Купаюся. Одягаю нову нижню білизну, яку ми вибирали з Тамілою, і я прихопила з нашого номера.

Падаю на велике ліжко. Вже мені добре. Напій, виявився, справді, розслаблюючим. Щоправда, хилить у сон, а не тягне на пристрасні подвиги.

Ну це поки що. Я ж не знаю, як треба. Костик повернеться, він одразу зрозуміє, що до чого. Почекаю поки, полежу. Кліпаю-кліпаю, очі все одно закриваються…