Розділ 2

Півтора місяці тому…

Даша

Весілля мого двоюрідного брата Алекса вийшло з розмахом. Святкування влаштували в заміському готельному комплексі. Надзвичайно гарне місце. Серед зими на території мало розваг, зате у самій будівлі, схожій на справжній палац, чого тільки не пропонується для гостей. На кожному кроці фуршетні столи, найняті артисти і музиканти з шоу-програмою. А в банкетному залі вже починається головне святкування.

- Дашо, ти ж мене познайомь зі своїми багатими родичами, - шепоче мені на вухо Костик, коли ми сідаємо на наші місця.

- Навіщо тобі вони? - сміюся. - Ми на весілля приїхали, а не на співбесіду.

- Звісно, але коли такий ще випаде шанс, - гмикає. - У мене взагалі зв'язків немає, після універу пропаду. Навіть немає пристойних варіантів зі стажуванням. Тобі все ж простіше. Он, який двоюрідний брат успішний. Круто мати родинний зв'язок з Бєльськими.

Ну це вже навіть образливо.

Клацаю Костика по носу.

- Моє прізвище Медовкіна. Ти щось переплутав, милий.

- Та я так, пробач. Просто ляпнув, не думаючи, - червоніє, переводячи на мене той самий зворушливий погляд сапфірових очей, за що і сподобався мені в універі.

Костик мій однокурсник. Мені він подобався з першого курсу. Грецький профіль, кучеряве каштанове волосся, очі, немов озера чистої води. Проте взаємності дочекалася лише на останньому курсі. Спочатку були дзвінки, листування. Потім і перше побачення сталося. Далі Костик продовжив активніше залицятись. Але поки у нас не дійшло до того самого головного. На весіллі я зібралася це виправити. Якщо, звісно ж, наважуся.

Мій хлопець взагалі добрий, уважний. Тільки трохи схиблений на можливостях швидше домогтися всього й відразу.

- Почекай-но, а ти випадково не напросився супроводжувати мене на весіллі заради Бєльських і їх впливових друзів?

- Ні, ти що, - знову підключає чарівний погляд. - Я тільки заради тебе. Мріяв довше провести час зі своєю найгарнішою дівчинкою. Нікого більше не помічаю, - ковзає по моїй ошатній сукні.

Посміхаюсь, розслабилася.

Моя увага перемикається на молодят. Який же красень наш Алекс у цьому чорному костюмі з причепленою трояндою до кишені піджака. Поруч з ним щасливо посміхається наречена у кремовій повітряній сукні, вона сама, як тендітна дивовижна квіточка. Мені відразу сподобалася Поліна, ще на дні народження тітки. Вона мила, добра, і я щиро тішуся за них. Мої кузини, щоправда, розділилися в думці. Але вони завжди так. Спочатку пирхають, потім ближче знайомляться та добрішають.

Розглядаю й інших гостей. Швидко не вийде, та я й не знаю багатьох. Зате наших родичів повнісінько. У нас велика родина. Особливо за лінією мами. Вона наймолодша серед п'ятьох сестер. Тільки у однієї з сестер, тітки Марії, з'явився хлопчик, він же мій брат Алекс. У решти дівчата. І ось я, наймолодша з кузин, яких семеро.

- Якщо що, то можна ж і поєднати?

- Що поєднати? - не зрозумію, про що саме Костик.

- Ну це, представити мене, як майбутнього юриста, що подає надії. Щоб знали, який у тебе хлопець із серйозними намірами. Не який-небудь непутящий бовдур.

- Гаразд-гаразд, представлю, - відмахуюся.

З моїми батьками Костя знайомий, але йому цього мало. Перед усіма хоче показати права на мене. Як дівчині мені повинно бути це приємно, але щось бентежить і дратує в такому от завзятті хлопця. Ще недавно він висловлювався, що не розуміє, як мої батьки можуть працювати вчителями в школі, маючи в родичах олігархів Бєльських. Як-як?! У них своє життя, і мама з татом ніколи не підуть просити допомоги. Хіба що заради мене можуть постаратися.

Повертаю голову, і ненароком зустрічаюся поглядами з пекучим брюнетом у стильному костюмі. Він ніби шукає когось, затримавшись на мені. Колючими очищами тисне, від чого всередині незрозуміле тремтіння піднімається. Не встигаю відвернутися. До нього модельною ходою наближається дівчина, вся з себе, в елегантній чорній сукні з глибоким розрізом. Парочка займає місця за столом навпроти нашого. І так тепер розташувалися, що постійно будуть на очі потрапляти.

- Вона б ще розріз до вух собі зробила.

- І дупою, бач, як вміло виляє.

Мої кузини пирхають, теж не пропускаючи появу парочки.

***

Весілля вже почалося. Даша поки не знає, що на неї чекає попереду:))) І хто ж він, пекучий брюнет з небезпечними поглядами?)