Розділ 2

Півтора місяці тому…

Даша

Весілля мого двоюрідного брата Алекса вийшло з розмахом. Святкування влаштували в заміському готельному комплексі. Надзвичайно гарне місце. Серед зими на території мало розваг, зате у самій будівлі, схожій на справжній палац, чого тільки не пропонується для гостей. На кожному кроці фуршетні столи, найняті артисти і музиканти з шоу-програмою. А в банкетному залі вже починається головне святкування.

- Дашо, ти ж мене познайомь зі своїми багатими родичами, - шепоче мені на вухо Костик, коли ми сідаємо на наші місця.

- Навіщо тобі вони? - сміюся. - Ми на весілля приїхали, а не на співбесіду.

- Звісно, але коли такий ще випаде шанс, - гмикає. - У мене взагалі зв'язків немає, після універу пропаду. Навіть немає пристойних варіантів зі стажуванням. Тобі все ж простіше. Он, який двоюрідний брат успішний. Круто мати родинний зв'язок з Бєльськими.

Ну це вже навіть образливо.

Клацаю Костика по носу.

- Моє прізвище Медовкіна. Ти щось переплутав, милий.

- Та я так, пробач. Просто ляпнув, не думаючи, - червоніє, переводячи на мене той самий зворушливий погляд сапфірових очей, за що і сподобався мені в універі.

Костик мій однокурсник. Мені він подобався з першого курсу. Грецький профіль, кучеряве каштанове волосся, очі, немов озера чистої води. Проте взаємності дочекалася лише на останньому курсі. Спочатку були дзвінки, листування. Потім і перше побачення сталося. Далі Костик продовжив активніше залицятись. Але поки у нас не дійшло до того самого головного. На весіллі я зібралася це виправити. Якщо, звісно ж, наважуся.

Мій хлопець взагалі добрий, уважний. Тільки трохи схиблений на можливостях швидше домогтися всього й відразу.

- Почекай-но, а ти випадково не напросився супроводжувати мене на весіллі заради Бєльських і їх впливових друзів?

- Ні, ти що, - знову підключає чарівний погляд. - Я тільки заради тебе. Мріяв довше провести час зі своєю найгарнішою дівчинкою. Нікого більше не помічаю, - ковзає по моїй ошатній сукні.

Посміхаюсь, розслабилася.

Моя увага перемикається на молодят. Який же красень наш Алекс у цьому чорному костюмі з причепленою трояндою до кишені піджака. Поруч з ним щасливо посміхається наречена у кремовій повітряній сукні, вона сама, як тендітна дивовижна квіточка. Мені відразу сподобалася Поліна, ще на дні народження тітки. Вона мила, добра, і я щиро тішуся за них. Мої кузини, щоправда, розділилися в думці. Але вони завжди так. Спочатку пирхають, потім ближче знайомляться та добрішають.

Розглядаю й інших гостей. Швидко не вийде, та я й не знаю багатьох. Зате наших родичів повнісінько. У нас велика родина. Особливо за лінією мами. Вона наймолодша серед п'ятьох сестер. Тільки у однієї з сестер, тітки Марії, з'явився хлопчик, він же мій брат Алекс. У решти дівчата. І ось я, наймолодша з кузин, яких семеро.

- Якщо що, то можна ж і поєднати?

- Що поєднати? - не зрозумію, про що саме Костик.

- Ну це, представити мене, як майбутнього юриста, що подає надії. Щоб знали, який у тебе хлопець із серйозними намірами. Не який-небудь непутящий бовдур.

- Гаразд-гаразд, представлю, - відмахуюся.

З моїми батьками Костя знайомий, але йому цього мало. Перед усіма хоче показати права на мене. Як дівчині мені повинно бути це приємно, але щось бентежить і дратує в такому от завзятті хлопця. Ще недавно він висловлювався, що не розуміє, як мої батьки можуть працювати вчителями в школі, маючи в родичах олігархів Бєльських. Як-як?! У них своє життя, і мама з татом ніколи не підуть просити допомоги. Хіба що заради мене можуть постаратися.

Повертаю голову, і ненароком зустрічаюся поглядами з пекучим брюнетом у стильному костюмі. Він ніби шукає когось, затримавшись на мені. Колючими очищами тисне, від чого всередині незрозуміле тремтіння піднімається. Не встигаю відвернутися. До нього модельною ходою наближається дівчина, вся з себе, в елегантній чорній сукні з глибоким розрізом. Парочка займає місця за столом навпроти нашого. І так тепер розташувалися, що постійно будуть на очі потрапляти.

- Вона б ще розріз до вух собі зробила.

- І дупою, бач, як вміло виляє.

Мої кузини пирхають, теж не пропускаючи появу парочки.

- Він, здається, друг Алекса, бачила його на фотці, - пояснює старша кузина.

У Костика спалахують очі, почувши ім'я мого двоюрідного брата, але він стримується. Замість того, подає мені та кузинам закуски, розливає напої, якщо не встигають офіціанти підійти.

Встаємо від столу прогулятися та подивитися шоу-програму.

Моя подруга і найближча кузина за віком Таміла, смикає за руку, відриває від Костика. Кличе побазікати в туалет.

- Ну що, ти зважилася?

- Е-е... а може іншим разом? - вагаюся від хвилювання, таке у мене часто буває.

- Еге, давай коли-небудь. Можна у тридцятник, як Анька, - це вона про старшу кузину. - Щоправда, у неї хоч були відмазки про експедиції. Дашко, тобі двадцять два. Досить ходити тобі в дівках. Хлопець є. Чого ще треба? Ти ж кохаєш його?

- Так, кохаю. А то навіщо тоді чекала на побачення з ним з першого курсу?

- Дивись сама, я тебе не кваплю.

- Як це не квапиш. Про вік нагадуєш!

- Ну я так, по-дружньому. Інші кузини взагалі з тебе регочуть. Збреши хоча б, якщо не переспиш з ним, а я переконливо покиваю. Завжди тебе підтримаю!

Сімейка у мене, що треба. І що не треба теж подвійно від них отримую.

- Краще з ключем допоможи…

Розповідаю Тамілі план. Хочу для Кості влаштувати сюрприз. Він і так вже натякав, пропонував поїхати за місто на вихідні. Ось, вважай, настали вихідні, ми за містом.

У нас з ним немає зайвих грошей на пристойні готелі, щоб самим знімати номер. Живемо з батьками. Для близьких зустрічей все-таки перешкода. На час весілля нас розмістили у розкішному готелі. Кості дали окремий номер, а мене поселили з Тамілою. Обстановка, як наче сама розташовує до романтичних шаленств.