Глава 9

Вікторія вже чекала в тій самій переговорній, де в п’ятницю Ірина показувала Єві старі договори. Не в чорній сукні й не з дорожньою сумкою. У джинсах, білій сорочці й окулярах, яких Єва раніше на ній не бачила. Перед нею стояв ноутбук і чашка кави.

— Привіт, — сказала Вікторія.

— Привіт.

Єва поклала сумку на вільний стілець. Артема не було. Ірини теж. На столі лежали три роздруковані аркуші. Вікторія помітила, куди Єва дивиться.

— Це не договір.

— Я й не подумала.

— Я б подумала.

Єва сіла навпроти. Кілька секунд вони мовчали. Вікторія зняла окуляри.

— Мені шкода.

— За що?

— За все це.

— Ви статтю не писали.

— Ні.

Вікторія покрутила окуляри в пальцях.

— Але без мене половини цієї історії не було б.

— Ми з Артемом знайомі з дитинства, — продовжила вона. — Наші батьки дружать. Точніше, дружили, потім разом працювали, потім знову дружили. Там довго.

— Софія хотіла вас одружити.

Вікторія подивилася на неї.

— Уже розповів?

— Ні. Я бачила вашу вечерю.

— А.

Вона знову надягла окуляри.

— Софія хоче нас одружити років п’ятнадцять. Моя мама теж колись хотіла. Потім перестала.

— Чому?

Вікторія трохи посміхнулася.

— Познайомилася з Артемом ближче.

Єва не втрималася й теж усміхнулася. На цьому обидві зупинилися. Без продовження.

— А до статті це яке має відношення? — запитала Єва.

Вікторія повернула ноутбук. На екрані був лист. Не світська хроніка. Тема:

Request for comment: Vysotsky Hotels / Krawets Development procurement

Єва прочитала перші рядки. У листі питали, чи перебувають Артем Висоцький і Вікторія Кравець у романтичних стосунках і чи має її компанія комерційні переговори з Vysotsky Hotels. Єва підняла очі.

— Має?

— Має.

— Які?

— Тендер.

Вікторія закрила лист.

— «Верона» — не єдиний об’єкт, який вони зараз перебудовують. Через шість тижнів рада групи має вибрати генерального підрядника для наступного етапу тут і ще одного готелю. Ми в короткому списку.

— А ви?

— Я веду пропозицію від нашої сторони.

Тепер картинка складалася.

— І якщо всі думають, що ви з Артемом…

— То виглядає погано.

— Навіть якщо це неправда.

— Особливо якщо ніхто не знає, правда це чи ні.

Єва сперлася ліктями на стіл.

— Ви можете просто сказати, що не разом.

— Можемо. І скажемо.

— Тоді навіщо я тут?

Вікторія відповісти не встигла. Двері відчинилися. Артем зайшов із телефоном у руці.

— Вибачте.

Він подивився на годинник. 9:03.

— На три хвилини, — сказала Єва.

Він глянув на неї. На мить у його обличчі щось змінилося.

— Так.

Вікторія тихо пирхнула. Артем сів біля торця столу.

— Ірина буде за п’ять хвилин. Юрист підключиться онлайн, якщо знадобиться.

— Юрист?

— Не вам.

— Дуже заспокоює.

Він відклав телефон.

— Вікторія пояснила?

— Що ви не закохані й через це страждає тендер.

— Приблизно.

— Я сказала краще, — зауважила Вікторія.

— Значно, — сказала Єва.

Артем не став уточнювати.

— У неділю запит прийшов уже не тільки з того каналу. Два ділові видання питають про можливий конфлікт інтересів.

— Реальний конфлікт є?

— Ні.

— Тоді що ви робите?

— Я не беру участі в оцінюванні пропозиції Krawets.

— Від сьогодні?

— Від моменту, коли вони зайшли в короткий список.

Вікторія додала:

— І я не маю прямих контактів із комісією. Все через закупівлі.

Єва кивнула. Це звучало нормально.

— Тобто бізнесову частину ви можете пояснити.

— Так.

— І вашу особисту теж.

— Так.

— Я все ще не розумію, навіщо я тут.

Артем поглянув на неї.

— Через другу половину запиту.

Він простягнув їй телефон. Там був лист від «City People». Той самий журналіст, який писав Єві в суботу. Тільки питань стало більше. Чи перебуває Артем Висоцький у стосунках з Євою Левченко. Чи отримала Lemon Event пропозицію про консультаційні послуги для «Верони». Чи планує Lemon Event брати участь у формуванні нового списку партнерів готелю.

І останнє:

Чи може особистий зв’язок між паном Висоцьким та пані Левченко впливати на умови такої співпраці?

Єва повернула телефон.

— Прекрасно.

— Так.

— Ви їм уже відповіли?

— Ні.

— Чому?

— Чекав вас.

Єва подивилася на нього уважніше.

— Щоб я дозволила вам сказати, що ми не спимо разом?

Вікторія опустила очі до чашки. Артем не відвів погляду.

— Щоб ми не дали дві різні відповіді.

— А відповідь у нас одна.

— Так.

— Ми не разом.

— Так.

Знову пауза. Єва майже розсердилася через те, що нічого складного не відбувалося.

— Тоді напишіть.

— Напишемо.

— І все?

— Ні.

Оце вже було ближче до того, заради чого вона прийшла. Артем розгорнув один із аркушів на столі.

— Ми зупинили вашу консультаційну пропозицію.

— Ірино не підписувала нічого, — продовжив він. — Жодних робіт не починалося. Тому юридично питання просте.

— Ви її скасували?

— Поки призупинили.

— Без мене.

— Так.

Єва відчула, як у неї повільно холонуть пальці.

— У п’ятницю я просила не вирішувати щось про мою роботу без мене.

— Пам’ятаю.

— Погано пам’ятаєте.

Вікторія дивилася то на одного, то на другого. Артем відповів не одразу.

— Ви маєте рацію.

Єва чекала. Він не додав «але». Це трохи завадило нормально розсердитися.

— Навіщо?

— Бо з’явився ще один конфлікт.

— Який?

Він показав на папери.

— Якщо ви консультуєте нас щодо event-напряму, а потім Lemon Event подається до нового списку рекомендованих партнерів, ви допомагаєте формувати продукт, у якому самі можете отримати комерційну перевагу.