Коли я нарешті відкриваю очі, перше, що я бачу — це біла стеля офісного медпункту і кумедні круглі окуляри нашого штатного лікаря Олега Петровича. Голова трішки гуде, а в роті досі стійкий присмак того самого томатного соку з сіллю.
Я намагаюся сісти, але чиясь велика, гаряча долоня м'яко, але неймовірно владно лягає мені на плече, повертаючи назад на подушку. Я повертаю голову й зустрічаюся поглядом із Данилом.
Мій суворий, зазвичай незворушний бос сидить поруч на стільці. Без піджака, рукава сорочки закочені, волосся розпатлане, а на обличчі така дика паніка, якої я в цього впевненого мільйонера не бачила ніколи в житті. Його пальці буквально на смерть вчепилися в мою долоню. 🎄✨
— Лежи, Катю, — його голос трішки хрипить, а пальці міцно стискають мою руку. — Що з тобою коїться? Ти останні дні бліда, як папір. Якщо ти перевтомилася через мої звіти, я взагалі закрию цей аналітичний відділ до біса!
Олег Петрович у цей час спокійно вивчає експрес-аналіз крові, який мені встигли взяти з пальця, поки я була в нірвані. Потім він переводить погляд на мою сумку, яка стоїть на столі й з якої під час мого ефектного падіння зрадницьки випала та сама рожева коробочка з цифровим тестом. Лікар піднімає її, дивиться на екранчик, потім на показники гормонів у папірцях і раптом доброзичливо посміхається, знімаючи окуляри.
— Ну що ж, Катерино Василівно, — лікар лукаво мружить очі. — Ваші плани на роботу в аналітичному відділі найближчим часом доведеться трішки скоригувати. Тиск у вас впав через духоту в залі, але головна причина вашого обмороку цілком природна. Ви вагітна! Термін приблизно три тижні. І знаєте що? Судячи з показників гормонів у крові — у вас там намічається подвійна премія. Близнюки!
У мене в очах миттєво темніє від шоку. Я судорожно натягую простирадло до самого носа, з острахом дивлячись на Данила. Ну все, зараз мій бос зрозуміє, що його підлегла вагітна... від якогось «незнайомця» з клубу!
Данило застигає. Його рука на моєму плечі буквально кам'яніє. Його обличчя в цю секунду змінює приблизно п'ять різних емоцій — від повного заціпеніння до якогось абсолютно шаленого, дикого і всеперемагаючого чоловічого торжества. Він повільно переводить погляд із тесту в руках лікаря на мій абсолютно плаский живіт, а потім дивиться мені прямо в очі. Його губи розпливаються в такій гарячій, щасливій посмішці, що в мене всередині знову тануть усі льодовики. Він же чітко знає, чиї це близнюки!
— Ну що ж, лікарю, дякую, — Данило раптом різко підводиться, повертаючи собі свій фірмовий командний тон. — Видайте їй довідку про звільнення від роботи прямо зараз. Нам терміново потрібно шукати нового аналітика.
Олег Петрович здивовано кліпає окулярами, збираючи свої інструменти.
— Данило Андрійовичу, ну навіщо ж так кардинально? Дівчині просто потрібен спокій, легка праця, декрет же ще нескоро...
— О ні, Олегу Петровичу, — Данило впевнено підходить до кушетки, заслоняючи мене від лікаря своїми широкими плечима. — Цей аналітик більше не працюватиме з цифрами. Вона забагато нервує. Я сам займуся її... охороною праці. Залиште нас, будь ласка.
Лікар хутко вислизає з кабінету, зачиняючи двері. Ми залишаємося абсолютно одні. Я повільно опускаю простирадло від обличчя і з острахом дивлюся на Данила.
— Даниле... ти що, здурів?! — гарячково шепочу я. — Яке «шукати нового аналітика»?! Ти нащо лікаря лякаєш? Він же зараз подумає, що ти тиран і звільняєш вагітних дівчат без вихідної допомоги!
Данило тихо, низько засміявся. Він сідає на самий край моєї кушетки, бере мої обличчя у свої великі, гарячі долоні й ніжно цілує мене прямо в ніс.
— Нехай думає що хоче, пташко, — його темні очі буквально світяться від щастя. — Мені дійсно потрібен новий аналітик. Бо мій старий аналітик переводиться на посаду моєї дружини і мами моїх дітей. Катю... Близнюки! Ти хоч уявляєш, що ти зі мною робиш?
— Я... я чесно сама тільки пів години тому дізналася... це все той клятий Новий рік і лонг-айленд... — починаю я виправдовуватися, але він не дає мені договорити, накриваючи мої губи палким, глибоким поцілунком.
— Це найкращий дедлайн у моєму житті, Катрусю, — шепоче він мені прямо в губи, ніжно погладжуючи мій живіт. — З сьогоднішнього дня твій єдиний обов'язок — переїхати до мого пентхауса. І ніяких заперечень. Я тут головний керівник, ти забула?
Я дивлюся на свого великого, владного та такого неймовірного тигра, і вперше за цей день щиро, щасливо посміхаюся.