Бос на одну ніч

Розділ 14. Паніка на дві смужки та головне зізнання року

Жіноча вбиральня на третьому поверсі зустрічає мене стерильною чистотою та дзеркальним блиском. Я ходжу туди-сюди від раковини до дверей, заламуючи пальці. Мої шпильки голосно й панічно цокають по кахлю, відбиваючи шалений внутрішній ритм моєї істерики.

Двері тихо відчиняються, і всередину прослизає Машка. Вона тримає руки за спиною з таким виглядом, ніби викрала з кабінету Корсака щонайменше секретні документи під грифом «цілком таємно».

— Ось, тримай, — вона урочисто протягує мені маленьку білу коробочку з яскравою рожевою смужкою. — Купила цифровий, він показує навіть тижні. Давай, заходь у кабінку, а я повартую біля входу, щоб ніхто сторонній не зайшов.

Я трясучими руками беру тест і заходжу в кабінку. Зачиняюся на клямку. Мені здається, що я зараз здаю найважливіший і найстрашніший іспит у своєму житті. Жодні квартальні звіти холдингу не зрівняються з тим рівнем адреналіну, який зараз курсує моїми венами.

Через хвилину я виходжу назад до раковини, тримаючи в руці тонкий пластиковий пристрій. На маленькому електронному екрані поки що просто блимає кумедний пісочний годинник. Тест думає.

— Ну що там? Що показує? — Машка моментально прилипає до мого плеча, ледь не втикаючись носом в екран.

— Та почекай ти, він ще завантажується, — гарячково шепочу я, відчуваючи, як пальці стають крижаними. — Маш, мені страшно!

— Катю, та не трясися ти так! Дивись, він перестав блимати! — Машка смикає мене за лікоть.

Я опускаю погляд на тест. Пісочний годинник зникає. Замість нього на маленькому цифровому табло чітко, яскраво і безкомпромісно з'являються дві жирні паралельні лінії. А знизу підпис: «Вагітна: 3+ тижні».

У мене в очах миттєво темніє. Я спираюся спиною на холодну кахельну стіну, відчуваючи, як ноги просто перетворюються на желе.
— Дві... Маш, там дві... — ледь чутно видихаю я.

— Офігєти... — тихо каже Машка, закриваючи рот долонею. Її очі стають розміром з новорічні кулі. — Катька... Ти вагітна! Але... зачекай. Три тижні тому — це ж був Новий рік! Ти ж сказала, що просто поїхала додому спати, бо голова заболіла! Від кого?! Хто цей смертник, який примудрився зробити дитину нашому найкращому аналітику?

Я заплющую очі, відчуваючи, що зараз або розплачуся від сміху, або просто згорю від сорому. Настав час відкривати карти, бо приховувати це далі немає жодного сенсу.

— Маш... пам'ятаєш, я пролила лонг-айленд у клубі на білу сорочку одного красунчика? — шепочу я, дивлячись на подругу крізь розпатлані пасма.

— Ну пам'ятаю. Ти ще серветками його терла, як скажена, а потім він кудись зник. І ти зникла. Стоп... — Машка раптово замовкає, і на її обличчі відображається такий складний мислительний процес, що мені стає смішно. — Ти поїхала з ним?!

— Так... — киваю я.

— Альо, Катю, а до чого тут дві смужки й твоя паніка перед генеральним? Ну переспала з гарячим хлопцем, з ким не буває на Новий рік... Почекай. Біла сорочка... розстебнутий комір... суворий погляд... — Машка раптом хапається за серце і починає повільно осідати на раковину. — О боже. О боже мій! Той Аполлон із клубу... це... це Корсак?!

— Це Корсак, Маш, — закриваю я обличчя долонями, готова провалитися крізь землю. — Наш новий, владний, суворий бос — це мій новорічний незнайомець. І я вагітна від нього!

— Святі мандаринки... — ледь чутно видихає Машка, дивлячись на мене так, ніби я щойно виграла мільярд у лотерею. — Катька, ти переспала з власником холдингу і тепер чекаєш від нього дитину?! Наш офіс такого подарунка під ялинку точно ще не бачив! Що ти збираєшся йому сказати?!

— Нічого! — панічно шепочу я, ховаючи тест на саме дно сумки. — Він подумає, що я спеціально! За п'ять хвилин велика фінансова нарада. Я просто відсиджу її з кам'яним обличчям, а далі щось придумаю. Ходімо, бо він сам прийде нас шукати!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше