Розділ 4. Шовк, мармур і гарячий новорічний дедлайн

Чорний «Мерседес» м’яко гальмує біля елітного хмарочоса в центрі міста. Данило розплачується з водієм, виходить і відчиняє мені двері, по-джентльменськи подаючи руку. Мої шпильки злегка ковзають по свіжому снігу, але його хватка на моїй талії настільки міцна й упевнена, що впасти мені точно не загрожує.

Ми мовчки піднімаємося у швидкісному панорамному ліфті на останній поверх. Між нами буквально іскрить — повітря стає густим, а погляди Данила, якими він пропалює мене в дзеркальних стінах ліфта, змушують моє серце битися десь у горлі.

Коли важкі дубові двері його квартири зачиняються, я опиняюся у величезному пентхаусі. Панорамні вікна від підлоги до стелі, мінімалізм, дорогі меблі та приглушене світло дизайнерських ламп. Але роздивлятися інтер'єри мені ніхто не дає.

Данило одним рухом знімає з мене пальто, кидаючи його кудись на крісло в передпокої. Його великі долоні миттєво повертаються на мої відкриті плечі, ковзають по ключицях угору, і він знову цілує мене. Тепер це не просто поцілунок — це справжній штурм. Глибокий, пристрасний, із легким кусанням губ, від якого з-під ніг остаточно вилітає земля.

— Катю… — хрипко шепоче він мені в губи, підхоплюючи мене на руки, ніби я нічого не важу.

Я коротко зойкую від несподіванки й сміюся, міцніше обхоплюючи його шию руками. Сріблясті блискітки з моїх щік уже давно перекочували на його щетину. Він заносить мене до просторої спальні, де стоїть величезне ліжко з темною шовковою білизною, і акуратно опускає на матрац, миттєво нависаючи зверху.

— Ну що, пташко, — Данило хижо посміхається, повільно знімаючи свою мокру білу сорочку й кидаючи її на підлогу.

Я сковтую слину. Боже, те фото в моніторі… стоп, яке фото? Який монітор? Мої думки плутаються, тому що прямо переді мною зараз реальний, напівголий Аполлон із широкими плечима, кубиками пресу та татуюванням, що розтікається по всьому правому плечу.

Його гарячі пальці тягнуть за тонкі бретельки моєї чорної сукні. Вони легко сповзають до ліктів. Данило діє впевнено, владно, але кожне його торкання викликає в мені такий вибух мурашок, що я починаю тихо вигинатися назустріч його рукам. Коли тканина сукні безжально стягується вниз, оголюючи моє тіло, він на секунду завмирає, розглядаючи мене так, ніби знайшов найдорожчий скарб під новорічною ялинкою.

— Ти неймовірна, — прохрипів він, і його губи опускаються від мого підборіддя нижче до шиї, виціловуючи чутливу шкіру біля вуха, а потім спускаються до грудей.

Я заплющую очі й заплутуюся пальцями в його густому темному волоссю, безжально псуючи його зачіску. Сріблясті туфлі на шпильках летять на паркет із глухим стукотом. Данило обхоплює мої стегна своїми гарячими долонями, злегка піднімаючи мене, і я інстинктивно обхоплюю його талію ногами. Його шкіра гаряча, як вогонь, а поцілунки стають дедалі вимогливішими.

Він домінує в кожному русі, направляє мене, змушуючи забути взагалі про все на світі. Коли він входить у мене одним плавним, але потужним поштовхом, з моїх губ злітає голосний стогін. У голові вибухає справжній новорічний салют — яскравий, кольоровий, нестримний.

Рухи Данила стають швидшими, ритмічнішими, пристрасть накриває нас із головою. Крізь напівзаплющені повіки я бачу у величезному панорамному вікні, як десь далеко над містом продовжують спалахувати святкові вогні, але мій особистий феєрверк розгортається тут, на цих шовкових простирадлах. Я міцно тримаюся за його широкі плечі, дряпаючи шкіру нігтями, і тихо стогну від солодкого задоволення, яке заповнює все моє єство. Оргазм накриває нас одночасно — потужною, теплою хвилею, яка залишає після себе лише приємне безсилля і шалене серцебиття.

Ми ще довго лежимо в темряві спальні, важко дихаючи. Данило обіймає мене ззаду, притискаючи до своїх теплих грудей і вкриваючи пухнастою ковдрою. Його підборіддя впирається мені в маківку, а велика долоня ніжно погладжує мій живіт. На душі так тепло, спокійно й солодко, що я засинаю з посмішкою на губах, абсолютно впевнена, що це була найкраща новорічна ніч у моєму житті.