Розділ 2. Північ, гарячий неон та лонг-айленд за чужий рахунок

Час летить із шаленою швидкістю, коли ти намагаєшся наздогнати новорічний настрій за допомогою холодного ігристого. Цифри на великому екрані над сценою стрімко змінюються, діджей робить звук на максимум, і ось під оглушливий крик тисячного натовпу, вибухи конфеті-гармат і дзвін келихів настає Північ!

— З Новим роком!!! — в один голос кричимо ми з дівчатами, верещачи від захвату.

Ми обіймаємося, стрибаємо на місці, цокаємося так завзято, що шампанське бризкає на наші сукні, і щиро сміємося. Навколо панує якесь абсолютно божевільне, чисте щастя. Люди підкидають угору новорічні ковпаки, вибухають хлопавки, а сріблястий дощ із блискіток засипає все навколо.

Вже за пів години після курантів атмосфера в клубі «Relax» досягає свого піка. Лазерні промені ріжуть темряву, баси вібрують десь глибоко в грудях, а повітря буквально просякнуте ароматами елітного алкоголю, дорогих парфумів та передчуттям чогось шаленого.

— Катька, ну досить жувати мандарини, ходімо підірвемо цей танцпол! — Машка хапає мене за руку і тягне прямо в розпечене людське море.

Я сміюся і піддаюся. Алкоголь уже приємно шумить у голові, розливаючись по тілу відчуттям абсолютної свободи. Ми вриваємося в самий центр залу, і я повністю розчиняюся в музиці. Моє маленьке чорне плаття на тонких бретельках рухається разом зі мною, сріблясті блискітки на щоках переливаються під неоновими лампами, а шпильки відстукують шалений ритм. Я закидаю голову, локони розсипаються по плечах, і я вперше за кілька місяців почуваюся не робочим офісним гномом, а просто молодою, привабливою дівчиною.

Танцюємо ми довго й відчайдушно — так, що ближче до другої години ночі мої губи стають абсолютно сухими, а в горлі починає нещадно пекти. Моєму новорічному організму терміново потрібна доза чогось міцного, солодкого і дуже холодного.

— Дівчата, я до бару! Нам усім потрібен перепочинок! — перекрикую я музику, показуючи Машці й Алці рукою в бік довгої неонової стійки.
— Давай, тільки акуратно на своїх ходулях! — махає мені Машка, яку якраз запрошує на танець якийсь симпатичний хлопець.

Я пробираюся крізь натовп, злегка погойдуючись на своїх запаморочливих шпильках, але впевнено тримаючи курс. Біля барної стійки — справжній аншлаг. Люди штовхаються, махають купюрами, бармени літають як навіжені, підпалюючи коктейлі та розливаючи кольорові шоти. Мені дивом вдається втиснутися в крихітний вільний клаптик простору з самого краю стійки.

— Привіт! Мені, будь ласка, великий і дуже холодний лонг-айленд! — гукаю я симпатичному бармену в новорічній краватці-метелику.
— Секунду, красуне! — підмигує він мені у відповідь.

Поки я чекаю на своє замовлення, вирішую озирнутися навколо. І саме в цей момент мій погляд натикається на чоловіка, який стоїть буквально за пів метра від мене. І... я просто забуваю, як дихати. Мой мозок моментально видає коротке замикання.

Це не чоловік, це якийсь ходячий гріх. Високий, із неймовірно широкими плечима, які навіть без піджака виглядають дуже привабливо. На ньому біла, бездоганно випрасувану дорога сорочка, верхні ґудзики якої недбало розстебнуті, а рукава злегка закочені до ліктів. На шиї висить недбало ослаблена тонка чорна краватка. Обличчя прикрашає ідеальна триденна щетина, а темне волосся трішки розпатлане, ніби він щойно запустив туди п'ятірню. Через розріз коміра видно край засмаглої ключиці й шматочок якогось інтригуючого татуювання.

Від нього пахне так, що в мене миттєво підкошуються ноги: суміш шалено дорогого парфуму, елітної шкіри та хорошого віскі. Він тримає в руці склянку з бурштиновим напоєм і дивиться кудись у простір із суворим, навіть трішки хижим виразом обличчя. Типовий багатий альфа-самець, який явно звик контролювати все навколо і впевнений у своїй чарівності на всі сто відсотків.

Бармен із гуркотом ставить переді мною важкий, запотілий стакан. Темно-бурштиновий коктейль, кубики льоду, м'ятна гілочка та великий шматочок лимона. Виглядає божественно. Я з полегшенням хапаю склянку і різко розвертаюся на своїх шпильках, збираючись піти назад до дівчат.

І саме в цю секунду доля вирішує зіграти зі мною в епічну новорічну лотерею.

Хтось із галасливої компанії поруч випадково, але досить сильно штовхає мене прямо під лікоть. Мої пальці здригаються, стакан вислизає з рук, і весь мій лонг-айленд разом із льодом та лимоном летить вперед. Красивою, широкою дугою.

І приземляється... прямо на груди цього самого замисленого Аполлона в білій сорочці.

— Ой... — тільки й можу видавити я, миттєво тверезіючи від жаху і затискаючи рот обома долонями.

Перед моїми очима, наче у сповільненій зйомці, на його ідеальній білій сорочці розповзається величезна, мокра кавова пляма. Вона стрімко просочує дорогу тканину, а нещасна долька лимона самотньо сповзає вниз по гудзиках і падає прямо до його ніг.

Я застигаю на місці, чекаючи, що цей суворий багатій зараз розвернеться і влаштує мені такий скандал, що мене вивезе охорона клубу. Чоловік повільно опускає очі на свої груди, дивиться на величезну мокру пляму, а потім переводить погляд на мене. Його темні, майже чорні очі пропалюють мене наскрізь. Але замість очікуваної люті в них раптом спалахують неймовірно гарячі, кумедні бісики, а куточок губ злегка піднімається в хижій, але такій привабливій посмішці.

— Ну що ж, — його голос виявляється низьким, густим оксамитовим баритоном, від якого в мене по спині пробігає табун мурашок. — Сподіваюся, цей коктейль хоча б був смачним. Бо моя сорочка такий новорічний тюнінг явно не оцінила.