Привіт, мій любий читачу!
Перед тим як ти перегорнеш сторінку й поринеш у цю історію, я хочу відкрити тобі маленький секрет. Ця книга народилася абсолютно спонтанно. Вона не планувалася місяцями, тут немає складних філософських роздумів чи важких сюжетних ліній. Це легка, позитивна, трішки божевільна новорічна комедія, яка була написана на одному диханні. І... вона частково пов’язана з реальними подіями! Так-так, деякі курйози, жарти та емоції взяті прямо з життя. Я просто хотіла подарувати тобі святковий настрій, щиру посмішку та відчуття того, що новорічне диво справді існує. Влаштовуйся зручніше, бери мандаринки і просто відпочивай разом із Катею та Данилом!
— Якщо я зараз подивлюся ще хоча б на одну таблицю в Excel, у мене з очей підуть криваві сльози! — я люто закриваю кришку робочого ноутбука, і цей звук лунає на всю мою квартиру як переможний залп салюту.
На календарі 31 грудня. Час — шоста вечора. Нормальні люди вже кілька годин як кришать олів’є, дивляться новорічні комедії та відкупорюють перші пляшки шампанського. А я? А я щойно закрила останній річний кошторис для нашої компанії «Глобал-Трейд». Весь грудень у нас на роботі нагадував філіал божевільні, бо після свят фірму офіційно викупає якийсь новий, загадковий і, за чутками, дуже суворий інвестор-мільйонер. Обличчя його ніхто в очі не бачив, імені не чув, але всі ходили на пальчиках. Тільки от зараз мені на це абсолютно байдуже. Мій робочий рік офіційно завершено!
Взагалі-то, я цілком адекватна дівчина. Ну, майже. Мене звати Катя, мені двадцять три роки. Моя мама — вчителька української літератури, тому з дитинства я вмію красиво висловлювати свої думки й драматизувати будь-яку дрібницю до масштабів всесвітньої катастрофи. А тато — автомеханік і затятий рибалка. Саме завдяки йому я маю чудове почуття гумору, розбираюся в марках машин і ніколи не дозволяю чоловікам вішати мені локшину на вуха. Рік тому я приїхала підкорювати столицю, зняла крихітну, але шалено затишну однокімнатну квартиру і повністю занурилася в роботу. Проте сьогоднішня ніч створена явно не для звітів.
Телефон на столі починає скажено вібрувати. Екран блимає іменем «Машка». Натискаю на зелену трубку й миттєво відсуваю мобільний від вуха, бо звідти лунає справжній ультразвук.
— Катька! Ти закрила цей проклятий ноут?! — горланить моя колега і за сумісництвом найкраща подруга. Машка — це дівчина-ураган, яка знає всі плітки ще до того, як вони стануться. — Алка вже в мене, ми допиваємо перший бокал сидру! У тебе рівно година, щоб перетворитися на богиню. Наш столик у клубі «Relax» замовлено на дев’яту вечора. Зустрічаємо Новий рік так, щоб аж гай шумів!
— Уже біжу у ванну! — сміюся я у відповідь. — Буду вчасно, обіцяю!
Час пішов. Я вмикаю на повну гучність новорічний плейлист, підхоплюю з холодильника баночку холодного лонг-айленду для правильного настрою і біжу змивати з себе весь цей офісний грудень.
Коли справа доходить до вибору одягу, я відкриваю шафу й рішуче відсуваю вбік усі свої закриті светри та нудні робочі піджаки. О ні, сьогодні новорічна ніч, і мені потрібна зброя масового ураження. Мій вибір падає на маленьку чорну сукню на тонких бретельках. Вона сідає просто ідеально — облягає стегна, підкреслює тонку талію, а виріз декольте балансує на межі між «дуже сміливо» і «непристойно гаряче». Накручую волосся у легкі, злегка недбалі локони, а на вилиці щедро наношу сріблясті блискітки. Ну все, тримайтеся! Сама собі подобаюся в дзеркалі — очі блищать, щічки рожеві від передчуття веселощів. 🎄✨
Поверх цієї краси я накидаю тепле зимове пальто та взуваю запаморочливі сріблясті туфлі на тонкій, високій шпильці. Краса вимагає жертв, тому жодного зручного взуття на заміну! Тільки хардкор, тільки шпильки.
На вулиці справжня казка — величезні лапаті сніжинки кружляють під ліхтарями, а кучугури снігу вже по коліно.
— Викликати таксі 31 грудня — це окреме коло пекла, — бурчу я під ніс, дивлячись на екран телефона. Ціни підскочили втричі, а водії скасовують замовлення одне за одним.
Нарешті мені щастить, і до під’їзду підкочує біла «Тойота». Я акуратно, намагаючись не заритися шпильками в замет, пробираюся до салону. Всередині тепло, пахне мандаринами, а по радіо тихо грає якась святкова мелодія. Поки ми їдемо крізь засніжене, прикрашене яскравими гірляндами місто, новорічний настрій нарешті накриває мене з головою. Попереду — головне свято року!
Машка й Алка чекають на мене вже всередині клубу «Relax» біля великого дзеркала в гардеробі. Алка — наша красуня з маркетингу — якось примудрилася домовитися з охороною, тому вони зайшли без черги. Я хутко здаю своє пальто і залишаюся у своїй сукні. Подруги синхронно відкривають роти від подиву.
— Катька! Ну ти й кішка сьогодні! — вигукує Машка, поправляючи свою блискучу срібну сукню з паєтками. — Твій Excel просто згорів би від заздрощів, якби побачив тебе такою!
— Жодних розмов про роботу сьогодні, це закон, — суворо каже Алка, підфарбовуючи губи яскраво-червоною помадою. — Сьогодні мы святкуємо, п'ємо за нове життя і крапка. Ідемо, наш столик на другому поверсі!
Ми піднімаємося по великих дзеркальних сходах. Баси музики вже починають приємно вібрувати в грудях, лазерні промені ріжуть темряву, а запах дорогого алкоголю та парфумів змішується в повітрі. На нашому столику в кутку VIP-зони вже дійсно стоїть сріблясте відро з льодом, з якого кокетливо виглядає пляшка ігристого. Поруч — велика тарілка з екзотичними фруктами та ціла гора моїх улюблених мандаринів.
Алка ефектно, з гучним хлопком відкупорює пляшку, піна злегка капає на стіл, і ми під веселий сміх розливаємо золотисту рідину по келихах. На великому екрані над сценою годинник показує, що до Нового року залишається трохи менше трьох годин.
— Ну що, дівчата! — я піднімаю свій келих, дивлячись на бульбашки, що стрімко летять угору. — За те, щоб ця новорічна ніч стала по-справжньому чарівною і незабутньою! За нас!
Ми дзвінко цокаємося. Перший ковток ігристого приємно обпікає горло, розливаючись по тілу солодким теплом. Я закидаю в рот дольку мандарина, заплющую очі й повністю розчиняюся в атмосфері свята. У голові стає так приємно і легко... Новий рік починається прямо зараз!