19. Кровні борги

Спогади накочували на Марко, мов хвилі, від яких неможливо було втекти. Він стояв біля вікна, стискаючи жетон, і його думки раптом перенеслися у роки, які він волів би стерти.

…

Було спекотне літо. Старий маєток на околиці міста здавався тоді цілим світом для нього й для хлопця, якого всі називали його братом. Хоча вони й не були рідними по крові, виховувалися поруч, їли за одним столом, вчилися однаковим правилам виживання у жорстокому світі.

Марко пам’ятав його очі — яскраві, живі, завжди трохи насмішкуваті. Він умів зачаровувати людей, говорив так, що йому вірили. Там, де Марко покладався на силу й дисципліну, він покладався на слова й хитрість.

Вони були різні. Але колись були нерозлучні.

— Ми будемо керувати разом, — казав той хлопець, кидаючи камінці у воду. — Ти — кулак, я — розум. Нас ніхто не зламає.

Марко тоді вірив йому.

А потім настав день зради.

…

Усе сталося швидко. Уночі їхній будинок оточили. Вороги знали все — розташування охорони, тайні ходи, навіть місця, де ховали зброю. Це не могла бути випадковість. Хтось здав їх.

Коли полум’я піднялося над дахом, Марко побачив його. «Брата». Того, кому довіряв, стоячим поруч із ворогами. У його руці блиснув той самий жетон із гербом, який тепер Марко стискав.

Їхні погляди зустрілися крізь хаос. І в тих очах не було каяття. Тільки виклик.

Марко тоді ледве вирвався живим. Він втратив майже все — родину, союзників, дім. А з тим — і віру в будь-кого.

…

Марко різко повернувся в теперішнє. Його серце билося глухо й важко, ніби знову чути було крики тієї ночі.

— Ти справді віриш, що він повернувся? — голос Олени був тихим, але в ньому бриніло недовір’я.

— Я знаю, що він повернувся, — відповів Марко. — І якщо він тут… тоді він не зупиниться. Його мета — знищити все, що залишилося від мене.

Олена мовчала, та в її серці зароджувався страх: а що, якщо історія, яку розповів Марко, не вся? Що, якщо «брат» мав свою правду, свою причину?

Вона поглянула на дівчинку, яка заснула, тримаючи ведмедика. І подумала: чи не стане ця дитина новим ключем у їхній війні?