2. Крихітне серце, велика сила

Він рушив у ніч. Місто, з його миготливими вогнями й запахом бензину та дощу, здавалося чужим, навіть ворожим. Кожен поворот міг стати пасткою, кожна тінь — ворогом. Але поруч була вона, і це давало йому дивну впевненість.

Він обережно заглушив мотор біля старого складу на околиці. Місце, де колись зустрічалися його люди, тепер здавалося порожнім і холодним. Тут він міг хоча б на хвилину вдихнути без страху, хоча відчував, що спокій триватиме недовго.

Дівчинка прокинулася, ще не зовсім розуміючи, де вона. Її очі — великі, темні, наповнені довірою — зустріли його погляд, і він відчув, як вперше за багато років стискається його серце.

— Ти голодна? — запитав він тихо, ледь чутно.
Вона кивнула.

Він дістав зі свого багажника пакет із залишками вечері — хліб, сир, трохи фруктів. Вона їла мовчки, а він спостерігав, намагаючись запам’ятати кожен її рух. Кожну риску на личку, що нагадувала про її матір, кожен дрібний страх, що все ще ховався у погляді.

Він знав одне: віднині його життя перестало бути його власним. Кожне рішення, кожен крок тепер оберталися навколо цього маленького крихітного створіння. І деякі кроки, він це розумів, будуть кров’ю вимірюватися.

Але він не відступить.

Навіть якщо все місто, весь світ, всі його колишні союзники і вороги стануть проти нього — він зробить усе, щоб вона була в безпеці.

І вперше за все життя він відчув: є щось, за що варто жити по-справжньому.