Бос мафії
Пролог
Кров ще була теплою.
Вона стікала між його пальцями, змішуючись зі слізьми дівчинки, яка судомно трималася за поділ його куртки. Їй було шість. Вона не розуміла, що батьки вже не прокинуться. Що мати, яка щойно всміхалася, вже не поцілує на ніч. Що батько, сильний, непохитний, більше не підніме її на руки.
Він тримав у руках свою вчительку — ту, що першою в житті подивилася на нього не з жахом, а зі співчуттям. Ту, що вірила, що навіть у мафіозі може лишитись щось людське.
В її останньому погляді не було страху. Лише прохання. Лише одне слово, майже не чутне губами, вже напівмертвими:
— Подбай… про неї…
А потім — тиша. Така глибока, що він почув, як рветься всередині щось дуже давнє. Може, совість. Може, душа.
Він підняв дівчинку на руки. Її очі ще блищали від сліз, але руки вже обвили його за шию. Вперше за все своє життя він не тікав. Не стріляв. Не віддавав наказів.
Він просто мовчки тримав її — доньку єдиної жінки, яка колись вірила в нього.
Уперше він не втратив.
#879 в Жіночий роман
#302 в Детектив/Трилер
#47 в Бойовик
Відредаговано: 19.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
