Глава 26.

Валя кулею вилетіла з приймальні гендиректора та поспіхом рушила до свого кабінету. Справу зроблено, а обіцянка, яку вона дала босу виконана. Тепер її вже ніщо не тримає в офісі, а отже можна піти. Тихо та непомітно, доки все кервіництво компанії зайнято допитом зрадника. Валя відчувала, що сльози буквально душать її, проте наказувала собі тримати їх всередині. Не можна, щоб хтось побачив, як вона плаче. Дати волю емоціям можна буде потім, коли вона нарешті залишиться сама. Навіщо показувати комусь свій біль?

Валя вкотре пораділа тому, що про її стосунки з Микитою в офісі не знала жодна жива душа. Пліток не буде, а якщо вона раптом випадково зустріне когось із знайомих співробітників у місті, не доведеться червоніти та ховати очі від сорому. Та куди подітися від самої себе, якщо знаєш, що була цілковитою дурепою? І погодилася порушити власні правила, закрутивши роман з босом. А Микита… Просто використав її для досягнення мети. Ще й непогано розважився в ліжку з наївною підлеглою, яка мала необережність в нього закохатися.

Намагаючись зберігати спокійний вигляд, дівчина нарешті опинилася у своїй приймальні. Змусивши себе трохи посміхнутися секретарці, яка саме розмовляла телефоном, Валя швидко увійшла до свого кабінету. Не можна, щоб Настя помітила емоційний стан своєї начальниці. Тоді вона почне розпитувати, що трапилося і зберігати зовнішній спокій стане неможливо. Валя відчувала, що їй і так насилу вдається це робити. Якою щасливою вона була ще сьогодні зранку! Теплі обійми Микити, його турбота та ніжні поцілунки. Ще декілька годин тому Валя щиро вважала все це проявом справжнього кохання. Ідіотка? Так, але ще зранку їй здавалося, що Микита дійсно її кохає. Навіть ранковий епізод з Дариною не зміг серйозно зіпсувати настрій. Неприємно було бачити, як ця хижачка фліртує з Микитою в ліфті. Але він так впевнено поставив нахабу на місце. Тоді Валя навіть подумала, що Микита дійсно вже вважає її своєю дівчиною та збирається відкрито зустрічатися зі своєю Попелюшкою після викриття Віктора. Яким же болючим та несподіваним було прозріння!

Валя сіла за свій стіл та відкрила на моніторі комп’ютера текстовий документ, який написала ще пів години тому. Заява про звільнення за власним бажанням. Треба лише роздрукувати та підписати. Відправивши документ на друк, дівчина підвелася на ноги та підійшла до принтера. Взявши в руки ще теплий папірець з чіткими друкованими літерами, Валя повернулася за стіл, взяла ручку та впевнено поставила під заявою свій підпис. Мабуть, краще залишити документ просто на столі. Хтось обов’язково увійде до її кабінету та помітить, передасть Микиті… Якщо Микита тепер взагалі згадає про її існування.

Валя пригадала, як хвилювалася зранку, опинившись у своєму кабінеті. Після палкої ночі з Микитою вона зовсім не боялася озвучити всім, що Віктор підробляв дані. Проте дівчина страшенно хвилювалася за боса. Що, як Матвій відмовиться допомагати? Чи щось піде не за планом? Валі ніяк не вдавалося вгамувати паніку, яка швидко огортала її зсередини. І тоді вона наважилася піти в приймальню гендиректора. Хотілося ще раз поговорити з Микитою, просто подивитися в його темно-карі очі та відчути, як швидко відступають всі тривоги та страхи. 

Опинившись в приймальні гендиректора, Валя помітила, що там нікого немає. Мабуть, Микита кудись відправив Аліну з черговим дорученням? Валя подумала, що так навіть краще! Не доведеться пояснювати секретарці, навіщо вона прийшла до боса. Можна просто тихо постукати в двері кабінету та увійти. Микита точно не відмовиться поговорити зі своєю Попелюшкою. Валя радісно підійшла до дверей та вже хотіла постукати… Але зупинилася, бо почула приємний голос боса.

— Якби ти її побачив, то й сам би зрозумів абсурдність свого питання, — засміявся Микита. — Та я б на таку жінку навіть не глянув! Чим вона може зацікавити? Так, гарненька, але… Вже добряче дратує! Матвій збирається звільнити її щойно стане гендиректором. Мені байдуже! Головне, щоб зараз допомогла, а її подальша доля мене не обходить.

Почувши це, Валя відчула, що серце в її грудях раптом стало дуже важким і навіть на пару секунд уповільнило ритм. Про кого Микита так каже? Мозок відчайдушно намагався знайти відповідь, але Валя розуміла, що й так вже знає її. Є лише одна людина в цьому офісі, яку просто мріє звільнити Матвій і яка пообіцяла генеральному директору свою допомогу. Допомогу в пошуку зрадника і шпигуна конкурента. І ця людина… Валя шумно перевела подих. Невже Микита дійсно говорить таке про неї? Після всього, що було між ними минулої ночі… І цієї ночі теж. Але ж… він обіцяв, що забере її до себе в офіс. Валя добре пам’ятала це. Всі ці думки пронеслися в голові шаленим вихором за одну коротку секунду. А потім Валя знову почула голос Микити, який неначе відповідав на її мовчазне питання: 

— І ти думаєш, що я її візьму до себе на роботу? — хмикнув Микита. — Навіщо вона мені, Стасе? З радістю забуду про цю особу! Хоч і шкода її трохи. Схоже вона досі не зрозуміла, що була лише черговою іграшкою для сексу. Мабуть, вважає, що підкорила серце боса… Гадаєш, треба зізнатися їй в коханні? Щоб точно зробила все, що просить бос?

В грудях почало пекти так сильно, що Валя навіть притиснула руку до серця, важко хапаючи ротом повітря. Вона більше не мала сил слухати цей приємний чоловічий голос, який ще вночі шепотів їй пристрасні компліменти, а зараз так спокійно вимовляв такі жорстокі та холодні слова. Останні сумніви розчинилися разом із залишками витримки, а очі почали стрімко наповнюватися сльозами. Валя швидко розвернулася та майже вибігла з приймальні гендиректора. Вона не хотіла вірити тому, що почула. Але слова Микити знову і знову вперто спливали в пам’яті, ніяк не бажаючи поринати в забуття.