Глава 24. Микита

Коли Матвій пішов, Микита ще хвилин двадцять мовчки сидів у своєму кріслі. В грудях почало зароджуватися дивне передчуття тривоги, якого ніяк не вдавалося позбутися. У кишені голосно задзвонив телефон. Діставши його, Микита поглянув на екран і взяв слухавку:

— Привіт, друже! А я гадав, що ти спиш?

— Як я можу спати, коли мій найкращий друг грається у шпигуна?! — почувся в динаміку веселий голос Стаса. — Ну як там твоя місія по викриттю поганця?

— В процесі, — Микита відкинувся на спинку крісла. — Матвій пообіцяв відволікти об’єкт. А Дарина простежить за тим, щоб ніхто мені не завадив.

— Чекай, а це не та сама Дарина, яка тобі проходу в офісі не дає?

— Так, вона. Але той флірт був лише для того, щоб змусити ревнувати Матвія. Виявилося, що Дарина до нестями в нього закохана.

— Оце так пристрасті! — вигукнув Стас. — Друже, а тобі не образливо, що насправді ти зовсім не приваблюєш Дарину?

— Якби ти її побачив, то й сам би зрозумів абсурдність свого питання, — засміявся Микита. — Та я б на таку жінку навіть не глянув! Чим вона може зацікавити? Так, гарненька, але… Вже добряче дратує! Матвій збирається звільнити її щойно стане гендиректором. Мені байдуже! Головне, щоб зараз допомогла, а її подальша доля мене не обходить.

— Дивись, щоб Дарина не прийшла влаштовуватися на роботу у твій офіс.

— І ти думаєш, що я її візьму до себе на роботу? — хмикнув Микита. — Навіщо вона мені, Стасе? З радістю забуду про цю особу! Хоч і шкода її трохи. Схоже вона досі не зрозуміла, що була лише черговою іграшкою для сексу. Мабуть, вважає, що підкорила серце боса.

— Краще б вона дійсно так вважала. Раптом попередить Віктора, щоб помститися за нерозділене кохання?

— Гадаєш, треба зізнатися їй в коханні? Щоб точно зробила все, що просить бос?

— Гадаю, що із закоханою жінкою треба бути вкрай обережним. Це як мандрівка мінним полем. От тому я і не заводжу серйозних стосунків! Навіщо зайвий клопіт? А гарненьких дівчат для цікавого дозвілля можна знайти будь-де. І донедавна ти розділяв таку точку зору. Невже твоя Попелюшка настільки тебе причарувала, що ти готовий відмовитися від звичного способу життя? 

— Ох, Стасе! — Микита зітхнув. — Я вже не хочу нікого іншого, розумієш? Тільки її. Ніколи не думав, що закохаюся в підлеглу. У тебе таке хоч раз було?

— Друже, у мене IT-фірма, забув? І суто чоловічий колектив! Єдиній жінці в моєму офісі сорок п’ять років.

— О так! Тобі простіше! — засміявся Микита.

— Бажаю тобі успіху з викриттям поганця, — тон Стаса став серйозним. — Наведи там порядок! І нехай той нахабний конкурент отримає повний облом!

Завершивши розмову зі Стасом, Микита відклав телефон. Дуже хочеться сходити до Валі. Мабуть, її засмутив епізод з Дариною в ліфті. Хочеться пригорнути Попелюшку до себе, поцілувати, заспокоїти. Телефон озвався коротким звуковим сигналом, на екрані спливло повідомлення:

Матвій: «Віктор у моєму кабінеті. Маєш пів години. Дарина тебе прикриє.»

Микита підвівся на ноги та вийшов у приймальню. Аліни не було на місці, але він згадав, що сам відправив секретарку віднести документи в бухгалтерію. Микита вийшов у коридор та рушив до Віктора. Дарина вже чекала в приймальні Матвія. Дівчина хитро посміхнулася та грайливо приклала до своїх губ вказівний пальчик, закликаючи поводитися тихо. Кинувши погляд на зачинений кабінет Матвія, Дарина підійшла до дверей в кабінет Віктора, відчинила їх та жестом запросила боса заходити. Коли Микита увійшов всередину, дівчина знову грайливо посміхнулася та зачинила двері, залишаючи його на самоті. 

Комп’ютер Віктора було увімкнено. Микита сів за стіл, знайшов теку з назвою «Дані продажів» та спробував відкрити її. На екрані висвітилось знайоме вікно з вимогою ввести пароль. Микита під’єднав флешку та запустив програму. На екрані з’явилося чорне вікно, в якому з блискавичною швидкістю змінювалися численні комбінації букв та цифр. Тепер треба лише чекати. Хвилини здавалися нестерпно довгими. Микита вже почав втрачати терпіння, аж раптом чорне вікно зникло. Тека «Дані продажів» відкрилася і на екрані з’явилася ціла купа документів. Микита швидко скопіював їх на флешку, витягнув її з комп’ютера та рушив до виходу з кабінету. Відчинивши двері, він знову побачив Дарину, яка хитро посміхнулася, зустрівши його погляд. Микита з вдячністю кивнув дівчині та тихо вийшов у коридор. Тепер треба піти до Попелюшки та звірити дані.

Микиті знадобилося пару хвилин, щоб викликати ліфт, спуститися на два поверхи нижче та увійти до приймальні Валі. Привітавшись з Настею, він попросив дівчину доповісти начальниці про його візит. Секретарка виконала прохання і вже за мить запросила Микиту заходити. Відчинивши двері, він увійшов до кабінету та побачив Валю. Вона сиділа за столом, проте одразу підвелася на ноги, побачивши боса. Яка ж Попелюшка гарна та тендітна! Але… Що це, в неї очі червоні? Вона плакала? Микита поспіхом обійшов стіл і підійшов ближче до Валі, пригортаючи її до себе. 

— Попелюшко, щось сталося? — тихо запитав Микита, стурбовано вдивляючись в рідне обличчя. — Що з тобою?

— Нічого, все гаразд, — Валя вислизнула з його обіймів, опустила голову та знову сіла за стіл. — Що там з даними з комп’ютера Віктора?

— Все тут, — Микита віддав флешку дівчині, а потім спробував знову зазирнути в її очі. — Валь, скажи мені, що таке? Ти засмутилася через Дарину?