Глава 23. Микита

Микита увійшов до спальні, тримаючи в руках тацю зі сніданком та з посмішкою поглянув на ліжко. Ранкові промені сонця вже впевнено крокували кімнатою, поступово наповнюючи її світлом. Проте увага Микити була прикута до ліжка, на якому солодко спала Валя. Білосніжна ковдра огортала дівчину пухнастою хмаринкою. Одна ніжка Валі спокусливо визирала з-під укриття та наче манила доторкнутися до неї, провести долонею по ніжній шкірі. Микита добре пам’ятав, що на дотик вона м’якша за шовк. Золотисте волосся Валі розсипалося по подушці густим килимом, а обличчя дівчини зараз було милим і безтурботним, як ніколи. Микита дивився на свою Попелюшку і розумів, що кохає її до нестями. Поруч з цією жінкою серце сповнюється щастям і навіть б’ється в грудях якось по-особливому. Радісно, натхненно, з неповторною жагою до життя. 

Микита вперше почувався так дивно, але розумів, що вже не хоче жити без цього бентежного відчуття. Ще ніколи в житті близькість із жінкою не дарувала йому такої насолоди. Те, що відбувалося вчора між ним і Попелюшкою під гарячим душем, а потім продовжилося в цій спальні… Це якась особлива магія пристрасті та ніжності, відчуттів та емоцій, спокою та шаленого хвилювання. І Микита розумів, що хоче відчувати цю магію знову і знову, даруючи своїй Попелюшці неземну насолоду та розчиняючись у задоволенні разом із нею. Зараз навіть смішно, що він намагався опиратися такому потужному почуттю лише через те, що Валя його підлегла. Хіба це має значення, якщо мова йде про жінку, яка міцно оселилася в серці та думках? Нестерпно хочеться, щоб про їхні стосунки знали всі навколо, але треба ще трохи потерпіти. Лише один день, доки вони не викриють Віктора. А зараз треба потроху будити сплячу красуню, хоч і дуже не хочеться цього робити.

Микита поставив тацю зі сніданком на підвіконня та підійшов до ліжка, але сісти не встиг. Телефон, що лежав на тумбочці, тихо завібрував, сповіщаючи про нове повідомлення. Микита взяв гаджет і поглянув на екран.

Стас: «Програма готова. До ранку сидів, але встиг. Я додому, спати. Флешка в Олега. Він в курсі, чекатиме тебе в офісі з восьмої години.»

Микита посміхнувся та швидко надіслав відповідь:

«Дякую! Ти справжній друг.»

Відклавши телефон, Микита опустився на ліжко, нахиляючись над Валею. Трохи відгорнувши ковдру, він звільнив плече дівчини та почав вкривати його обережними поцілунками. Валя сонно зітхнула та перевернулася на спину. Ковдра при цьому трохи сповзла вниз, відкриваючи очам Микити неймовірно спокусливу картинку. Прокляття, як тримати себе в руках, коли бачиш перед собою найпривабливішу жінку у світі, на якій зовсім немає одягу? Валя повільно розплющила очі, зустріла погляд боса та щасливо посміхнулася.

— Доброго ранку, Попелюшко! — Микита нахилився до дівчини, вкриваючи її заспане обличчя ніжними поцілунками.

— Доброго ранку, пане бос! — Валя лагідно огорнула його руками навколо шиї.  

— Не хотів будити тебе, але час потроху збиратися в офіс.

— Мені ще треба додому, переодягнутися. Котра година?

— За чверть сьома. Я приготував тобі сніданок, — Микита трохи відсторонився від обличчя дівчини та лагідно провів долонею по її щоці. — Кухар з мене кепський, але моя мультиварка вміє робити непогану вівсянку з фруктами. А ще є бутерброди та кава.

Валя сіла, притискаючи до грудей ковдру. Микита забрав тацю зі сніданком з підвіконня та поставив на ліжко, поруч із дівчиною. Валя з інтересом скуштувала вівсянку та на секунду заплющила очі від задоволення.

— Дуже смачно! — промовила вона, знову зустрівши погляд боса. — Дякую!

— Радий, що тобі подобається, — Микита взяв чашку та зробив ковток гарячої кави, милуючись щасливим обличчям дівчини. — Хочеш в душ після сніданку?

— Хочу! — хитро посміхнулася Валя. — І бажано разом з тобою!

— Якщо підемо разом, ризикуємо запізнитися в офіс. Краще перенесемо спільне купання на вечір, добре?

— Добре, пане бос! Піду сама, — Валя доїла вівсянку та швидко випила каву, а потім поглянула на Микиту. — Даси мені щось з одягу? Звісно, я можу ходити й так, але… Мабуть, тоді ми точно запізнимося в офіс.

Коли Микита зупинив машину біля багатоповерхівки Валі, годинник показував за чверть восьму. Страшенно не хочеться розлучатися з Попелюшкою, але попереду купа справ. З ніжністю поцілувавши дівчину, Микита почекав, доки вона зайде в під’їзд, а потім розвернув машину і рушив до Стаса. Через ранкові затори дорога зайняла майже пів години. Опинившись у приймальні друга, Микита побачив Олега. Хлопець вже два роки виконував функції особистого помічника Стаса. Світло-сірі очі Олега привітно поглянули на гостя через невеликі прямокутні окуляри, а на симпатичному обличчі хлопця з’явилася легка посмішка. Олег віддав флешку і пояснив, що саме треба з нею робити. Подякувавши за допомогу, Микита повернувся до машини.

Вже через пів години він припаркував авто біля офісу дядька та увійшов в будівлю. Майже дев’ята, Матвій вже повинен бути на місці. Так само як і Попелюшка. Щойно Микита подумав про Валю, як побачив її біля ліфта. Сьогодні дівчина одягнула на роботу світло-сіру сукню прямого крою з короткими рукавами та вузьким поясом. Золотисте волосся Попелюшки було накручене локонами, що вільно падали на плечі. Казково гарна! Як же хочеться пригорнути її до себе, поцілувати, торкнутися. Валя не помічала боса, бо дивилася в інший бік, чекаючи ліфт. Треба підійти до Попелюшки. І якщо їм пощастить бути в кабіні наодинці, то вкрасти у неї поцілунок. Микита рушив до ліфта, аж раптом почув за своєю спиною голос Дарини.