Глава 18. Микита

Охоронець, який сидів неподалік від центрального входу дуже здивувався, побачивши Валю та Микиту в стінах офісу о такій порі. Проте розпитувати не став. Микита помітив, з яким поспіхом Попелюшка звільнила свої пальчики з його долоні щойно вони опинилися в будівлі. Мабуть, боїться, що охоронець побачить її з босом та подумає щось зайве. Микита розумів побоювання дівчини. Попелюшка і так дуже переймалася, що після призначення на посаду начальниці відділу продажів всі навколо вважатимуть її коханкою боса. Не варто давати зайвий привід для пліток. Микита не став пояснювати охоронцю, навіщо вони з Валею приїхали в офіс. Проте спокійно поцікавився, чи давно поїхав Матвій. Почувши, що його двоюрідний брат покинув офіс ще півтори години тому, Микита впевнено рушив до ліфта. Валя крокувала поряд, тримаючись від боса на відстані пари кроків.

Щойно вони опинилися в ліфті наодинці, Микита підійшов ближче до дівчини та знову стиснув її руку у своїй долоні. Попелюшка нервує, це помітно. Навіть пальчики трохи тремтять. Треба показати їй, що боятися немає чого. Микита лагідно провів великим пальцем по тильній стороні долоні Валі та відчув, що вона міцніше стиснула його руку. Бос і підлегла не мають ходити ось так за ручку, але байдуже. Микита відчував, що поруч з цією дівчиною він втрачає здатність контролювати свої дії. Залишаються лише почуття, які він марно намагався знищити ще в зародку. Але нічого не вийшло, а після того єдиного поцілунку Попелюшка остаточно оселилася в серці та думках. І Микита втомився боротися зі своїми бажаннями. Нестерпно хочеться відкинути всі обмеження. Хочеться фліртувати з цією дівчиною, бентежити її, спокушати, цілувати… і не тільки цілувати. Микита щоразу казав собі, що не можна піддаватися цим бажанням. І щоразу втрачав голову, коли опинявся поруч із Валею. Сьогодні він мало не поцілував дівчину прямо в її кабінеті. Треба тримати себе в руках. Проте Микита продовжував міцно стискати руку Попелюшки в долоні та розумів, що нестерпно хоче пригорнути дівчину до себе.

Дверцята ліфту відчинилися на потрібному поверсі. Микита вийшов у темний коридор, не відпускаючи руки Валі. Мабуть, краще не вмикати тут світло. Діставши з кишені телефон, Микита увімкнув ліхтарик та спокійно рушив до приймальні Матвія. Тиша в порожньому офісі здавалася занадто гучною та дуже незвичною. Опинившись біля відчинених дверей приймальні Матвія, вони увійшли всередину. Темно і дуже тихо, тут нікого немає. Микита випустив руку Валі та дав дівчині свій телефон, вказавши жестом на стіл Дарини. Валя мовчки кивнула та почала світити ліхтариком на стіл секретарки, доки Микита одна за одною відчиняв шухлядки. Ключ знайшовся майже одразу. Микита з посмішкою показав його Валі та побачив, що дівчина теж трохи посміхнулася. В напівтемряві Попелюшка така таємничо-спокуслива і дуже гарна… Стоп, пане бос! Думай про справу!

Микита легко відчинив кабінет Віктора і витягнув ключ із замка. Пропустивши вперед Валю, він тихенько причинив двері кабінету та замкнув їх зсередини.

— Почуваюся шпигуном! — прошепотів Микита, забираючи з рук Валі свій телефон з увімкненим ліхтариком.

— А я почуваюся напарницею шпигуна, — Валя зустріла його погляд і посміхнулася. — Думаю, настільну лампу вмикати не варто?

— Я теж так думаю, — Микита знову взяв Валю за руку та потягнув за собою до столу, допомагаючи дівчині сісти в крісло Віктора. — Вмикай комп’ютер, Попелюшко! А я буду тобі підсвічувати.

Валя натиснула кнопку на корпусі комп’ютера і вже за мить темряву кабінету розсіяло м’яке сяйво від монітора. Микита стояв поруч, трохи нахилившись над дівчиною та поклавши одну руку на спинку крісла. Дочекавшись завантаження операційної системи, Валя промовила:

— Для входу в акаунт потрібен пароль.

— Хм… Акаунти для співробітників налаштовують айтішники. А вони вигадують паролі для кожного працівника за стандартною схемою. І якщо наш кріт цей пароль не міняв, то… — Микита на секунду замовк. — Яке прізвище у Віктора?

— Вовк.

Микита поклав свій телефон з увімкненим ліхтариком на стіл і нахилився ще нижче над дівчиною, щоб дістати пальцями до клавіатури. М’яке волосся Валі ледь торкнулося його обличчя і Микиті здалося, що Попелюшка на секунду затамувала подих. Чому так калатає серце щоразу, коли він опиняється зовсім близько від неї? Дотягнувшись до клавіатури, Микита впевнено ввів пароль — VovkViktor. Картинка на моніторі змінилася, сповіщаючи про надання доступу.

— Звідки ти знаєш про паролі? — здивувалася Валя.

— Маю друга айтішника, — посміхнувся їй Микита. — Ну що, починаємо пошук?

Валя почала швидко передивлятися електронні теки з документами та майже одразу натрапила на теку з назвою «Дані продажів». Проте при спробі відкрити її на моніторі з’явилося віконечко з вимогою ввести пароль. Валя підняла очі на боса, який спостерігав за її діями. Микита нахилився над дівчиною, не відмовляючи собі в задоволенні ще раз торкнутися щокою її розпущеного волосся та знову ввів «VovkViktor». Проте цього разу пароль не спрацював.

— Твій друг айтішник часом не навчив тебе зламувати паролі? — пошепки запитала Валя. — Зараз це вміння було б дуже корисним.

— На жаль не навчив, — Микита зітхнув. — Прокляття, там точно щось є! Інакше б Віктор ніколи не встановив на цю теку пароль.

— Що будемо робити?

— Мабуть, доведеться прийти сюди ще раз. Я поговорю зі Стасом, він точно щось придумає. На сьогодні нашу місію завершено, Попелюшко! Вимикай все.