Глава 17.

Збираючись в офіс у вівторок зранку, Валя дуже хвилювалася. Сьогодні вона знову побачить Микиту. Як їй поводитися з босом після всього, що трапилося на вихідних? Мабуть, треба тримати дистанцію. Валя вирішила одягнути в офіс класичну чорну спідницю довжиною до колін, поєднавши її зі світло-рожевою блузкою на ґудзиках та чорними босоніжками. Коли дівчина увійшла до своєї маленької приймальні то побачила Настю, яка радісно підхопилася на ноги та вибігла назустріч начальниці.

— Привіт, Валь! — вигукнула секретарка. — Вже одужала?

— Привіт! — посміхнулася Валя. — Так. А звідки ти знаєш, що я хворіла?

— Микита вчора зранку заходив до мене і до твого відділу. Суворо наказав не турбувати тебе робочими справами, бо ти на лікарняному. Зробити тобі кави?

— Дякую, не треба. Мене не було в офісі два дні, назбиралося багато роботи. 

Опинившись у своєму кабінеті, Валя причинила двері та сіла за стіл. Микита всіх попередив, що вона захворіла, щоб ніхто не заважав їй лікуватися. Валя посміхнулася, але потім наказала собі зосередитися, увімкнула комп’ютер і зайнялася справами. За роботою дві години минули непомітно. Валю відволік тихий стук у двері її кабінету.

— Хто там? — запитала дівчина, не відриваючись від монітора.

— Добрий день, Валентино Анатоліївно! — пролунав біля дверей голос, від якого серцебиття Валі миттю розігналося до максимуму. — Можна до вас?

Дівчина перевела погляд на двері та побачила на порозі кабінету усміхненого Микиту. Як завжди, виглядає бездоганно у класичних чорних штанах і приталеній світло-сірій сорочці. А ця його магнетична посмішка! Ну як можна не розтанути на місці перед таким чоловіком? Валя поспіхом встала на ноги, намагаючись приборкати емоції та промовила:

— Добрий день, Микито Олексійовичу! Звісно, заходьте!

Микита щільно причинив двері та почав спокійно наближатися до Валі. Вона вже збиралася запропонувати босу сісти, бо ноги чомусь зовсім не тримали її у вертикальному положенні. Але Микита спокійно обійшов стіл та зупинився поруч із Валею. Не зводячи погляду з обличчя дівчини, він промовив:

— Радий знову бачити тебе в офісі, Попелюшко! Як почуваєшся?

— Нормально. Дякую… — Валя відчувала, що ще трохи і вона просто зомліє від цього погляду та приємного аромату парфумів, від якого паморочилося в голові.

— Матимеш час сьогодні? Я подумав, що нам все ж таки варто проаналізувати продажі за останній місяць.

— Звичайно, можемо зайнятися цим після обіду.

— Домовились, — Микита підняв руку та обережно прибрав пасмо волосся, що трохи впало на обличчя дівчини. — Зараз мені треба з’їздити до свого офісу, але я повернуся в другій половині дня. І прийду по тебе, добре?

— Гаразд, — Валя як загіпнотизована дивилася в його темно-карі очі. — А що будемо робити з Віктором?

— Думаю затриматися сьогодні в офісі. Спробую потрапити в кабінет Віктора і знайти щось на його комп’ютері.

— Я піду з тобою, — промовила Валя.

— Це необов’язково.

— Разом ми знайдемо потрібні дані швидше.

Микита мовчав, не зводячи погляду з її обличчя і Валі здалося, що він дивиться прямісінько в її душу. Між ними повисла довга пауза, а час неначе зупинився. Дівчина чула гучний стукіт свого серця та не мала сил відвести погляду від очей боса. Микита повільно підняв руку і лагідно провів тильною стороною пальців по щоці Валі, одночасно нахиляючись до її обличчя. Мозок знову вимкнувся, передаючи тіло у владу почуттів. Не усвідомлюючи, що вона робить, Валя прикрила очі та поклала долоні на груди Микити. І відчула, що бос лагідно огорнув її руками, притискаючи до себе. Дівчина вже відчувала його тепле дихання на своїх губах, проте Микита не став її цілувати. Лише трохи зарився носом у її волосся, притулившись щокою до щоки Валі.

— Ти могла погодитись на пропозицію того аноніма та отримати солідну винагороду, — прошепотів він. — Ти ж не мусиш рятувати компанію мого дядька. Особливо враховуючи те, як жахливо до тебе ставиться Матвій. Але ти відмовилась. Та ще й допомогла мені вийти на зрадника. Чому ти це робиш?

— Бо я ненавиджу брехню, — Валя повільно розплющила очі, насолоджуючись обіймами боса. — І ніколи не буду зрадницею. А ще… Я пообіцяла тобі, що допомагатиму. І я дійсно не хочу, щоб Олександр Данилович втратив бізнес, який будував роками.

— Для тебе порядність важливіша, ніж гроші. Ти не здатна на підлість… навіть заради помсти, — Микита ще міцніше притиснув її до себе. — Ти єдина в цьому офісі, кому я повністю довіряю, проте мені не можна занадто вплутувати тебе. Не можна обіймати тебе так, як зараз. Але я продовжую робити і те, і інше, бо вже просто не можу зупинитися. Що ж ти робиш зі мною, Попелюшко?

Микита повільно випустив дівчину з обіймів та з ніжністю поглянув у її очі. А потім розвернувся та спокійно вийшов, причинивши за собою двері. Валя опустилася у своє крісло та притулила долоні до обличчя, яке горіло вогнем. Що це було? Ще трохи і вони б знову… Чому мозок одразу вимикається, коли цей чоловік опиняється так близько? 

Валя продовжувала працювати, але після розмови з босом зосередитися на робочих справах було дуже важко. Час тягнувся повільно, а після обіду телефон, що лежав на столі, блимнув новим повідомленням. Взявши гаджет, Валя розблокувала екран і відкрила чат.