Глава 16.

Відчувши теплі губи Микити на своїх губах, Валя настільки розгубилася, що не могла поворухнутися. Вона цілується з босом, треба зупинитися! Не можна переходити особисті межі! Мозок відчайдушно наказував Валі відштовхнути Микиту, нагадати йому про дистанцію. Але тіло… Воно неначе почало існувати окремо від розуму, впевнено взявши керування подальшими діями дівчини на себе. І Валя повільно заплющила очі, несміливо відповідаючи на поцілунок. 

Долоні Микити спустилися з обличчя дівчини на її талію, остаточно ховаючи Валю в міцних обіймах. Божечки, цей чоловік цілується ще краще, ніж вона думала! Руки Валі лягли на міцні груди боса, прикриті білою футболкою та рушили вище, огортаючи його навколо шиї. Поцілунок Микити ставав все вимогливішим. Він гаряче пестив губи дівчини своїми губами, а Валя відчувала, що у неї починають підкошуватися ноги. Одна долоня боса ковзнула по спині дівчини вгору, дійшла до шиї. Теплі пальці лагідно пройшлися по ніжній шкірі, викликаючи нову порцію мурашок по всьому тілу. Валя солодко зітхнула та ще міцніше притиснулася до Микити. В обіймах цього чоловіка забуваєш про всі заборони та обмеження. Хочеться лише одного — щоб він не зупинявся. Але ж… Ні-ні-ні! Треба зупинитися!

Ця думка повернула Валю до реальності, змусивши різко відсторонитися від Микити. Вона поспіхом відскочила від боса і притулила тремтячі пальці до своїх губ, що досі палали від поцілунку. Тіло неначе стало ватяним і відчайдушно благало повернутися в такі теплі та бажані чоловічі обійми. Валя перевела подих і нарешті наважилася зустріти погляд Микити. Його очі зараз виглядали майже чорними та дивилися на Валю з не прихованим бажанням.

— Прокляття… — прошепотів Микита. — Пробач, Попелюшко! Я не… Сам не знаю, що на мене найшло.

Валя відчула, як серце боляче стиснулося в грудях. Він... шкодує? Ну звісно! Як може бути інакше, якщо у нього тверде правило не заводити службових романів? Микита лише піддався хвилинній слабкості. Якщо чоловік всю ніч спить поруч з жінкою, то цілком логічно, що його тіло починає реагувати на таку близькість. Добре, що вони вчасно зупинилися! Валі хотілося провалитися під землю. Як вона могла відповідати на цей поцілунок, якщо розуміла, що нічого не буде? Ідіотка, цілковита дурепа!

— Ти теж… пробач, — тихо промовила вона. — Нам не можна було…

— Я краще піду… — Микита важко перевів подих. — Дякую за сніданок.

Микита швидко вийшов з кухні, а Валя шумно видихнула. На губах досі залишався солодкий післясмак поцілунку. Як тепер дивитися в очі босу? Як знаходитися поруч із ним, якщо вона постійно згадуватиме цю коротку мить спокою та насолоди в його обіймах? І бажатиме відчути все знову. Валя потрусила головою і поспішила за Микитою. Він вже взував кросівки в передпокої. Впоравшись зі шнурками, Микита підвівся на ноги та поглянув на Валю, яка нерішуче зупинилася за декілька кроків від нього.

— Завтра у тебе вихідний! — промовив Микита. — Навіть не думай з’являтися в офісі! Я хочу, щоб ти нормально долікувалася.

— Добре, — кивнула дівчина, опустивши очі.

— Валь, не треба ніяковіти… — Микита зітхнув. — Ти ні в чому не винна. Це все я… Непросто зберігати контроль поруч із привабливою дівчиною, я не втримався. Давай просто… забудемо про те, що трапилося. Домовились?

— Гаразд, — Валя змусила себе підняти очі.

— Якщо раптом будеш погано почуватися, зателефонуй мені, добре?

Кивнувши Микиті, дівчина випустила його з квартири. Коли бос вийшов на сходи, Валя замкнула двері зсередини та повернулася на кухню. Микита пропонує їй забути про цей поцілунок. Але як змусити себе забути, якщо серце схвильовано тріпоче в грудях від згадки про цю солодку мить? У присутності Микити тіло вкривається мурашками, розум не може приборкати емоцій, щоки наливаються червоною фарбою, а десь глибоко в животі зароджується дуже тепле та хвилююче відчуття. Валя добре знала, як називається цей стан.

Вимивши посуд, дівчина прийшла до вітальні та сіла на канапу, де ще годину тому спала в обіймах Микити. Треба більше лежати, щоб одужати до вівторка. Валя увімкнула телевізор і лягла на канапу, прикриваючи ноги пледом. Маленькі подушки під головою досі зберігали легкий приємний аромат парфумів Микити. Валя мимоволі уткнулася носом в одну з них, глибоко втягуючи носом повітря. Як добре було в його обіймах і цей поцілунок... Валя чудово розуміла, що винна. Бо вона відповідала… і зовсім не бажала, щоб Микита припиняв її цілувати. Просто супер! Вона закохалася в боса, який категорично проти службових романів! Що тепер робити? Як викинути Микиту з думок?

Телефон на столику біля канапи озвався мелодією вхідного виклику. Валя простягнула руку до гаджета та поглянула на екран. Мар’яна телефонує. Прокляття, за своїми мріями про боса вона зовсім забула про сестру! Валя поспіхом відповіла на дзвінок. Мар’яна поцікавилася її самопочуттям і зраділа, що Валі вже краще. Наказавши старшій сестрі ретельно лікуватися, дівчина запевнила, що почувається нормально і сказала не приїздити в лікарню. Розмова з Мар’яною трохи заспокоїла Валю, хоч вона нічого не розповіла сестрі про Микиту.

Весь вихідний Валя провела вдома. Вона активно полоскала горло розчином, пила багато чаю з лимоном і приймала льодяники. Таке інтенсивне лікування дало гарний результат. Температура більше не підвищувалася, а горло майже перестало боліти. Ввечері Валя з апетитом повечеряла, відчуваючи, що організм потроху повертається до нормального стану. Можливо, все ж таки варто завтра поїхати на роботу? Але ж Микита суворо наказав їй залишатися вдома. За весь день бос жодного разу не зателефонував. Та й навіщо йому телефонувати? Микита точно має, чим зайнятися у свій вихідний.