Глава 7.

Валя не знала, як все пояснити колегам. Повернувшись до відділу продажів, вона дістала з комірчини для паперів невелику порожню коробку та почала мовчки збирати в неї особисті речі зі свого столу. Документи, з якими не завершила роботу, маленьку рамку з фотографією Мар’яни, кругленький кактус, велику чашку з кумедною совою та різні дрібнички, які вважала особисто своїми. Всі співробітники відділу продажів одразу помітили її дії та здивовано дивилися на дівчину, забувши про роботу. Першою не витримала Поліна — пишнотіла та емоційна жінка, яка займалася продажем продукції мережам будівельних супермаркетів.

— Валь, а чому ти збираєш свої речі? — насторожено спитала вона.

— Новий гендиректор призначив мене на посаду начальниці відділу продажів, — Валя трохи посміхнулася, коли всі навколо тихо ахнули. — Я сама в шоці від його рішення, але…

— То ти тепер будеш замість Віктора? — на обличчі Поліни з’явилася широка усмішка. — Нарешті! А його куди подінуть?

— Віктор Степанович тепер працюватиме з Матвієм Олександровичем.

— Радієш новій посаді? — пролунав біля дверей різкий чоловічий голос.

Всі присутні повернули голови в бік Віктора, який стояв на порозі кабінету відділу продажів і дивився на Валю. Дівчина сміливо зустріла його колючий погляд, хоч їй страшенно хотілося опустити очі вниз. Микита вчив її не боятися цього телепня. І вона не буде боятися!  

— Це ж треба! — вигукнув Віктор. — Перший день, як у компанії з’явився новий бос, а ти вже отримала підвищення!

— Микиті Олексійовичу сподобався мій звіт, — спокійно промовила Валя, продовжуючи збирати в коробку свої речі.

— Справді?! — Віктор хмикнув. — А я думаю, що йому сподобалася ти! Ну то як? Коли будеш розраховуватися з новим босом за посаду? Сьогодні ввечері?

Від цих слів Валі перехопило подих, а щоки спалахнули пекучим полум’ям. Дівчина раптом зрозуміла, наскільки підозріло все це виглядає з боку. Всі дійсно можуть вирішити, що вона спить з новим босом заради підвищення. Валі раптом стало дуже соромно, хоч вона і розуміла, що ні в чому не винна.

— Вікторе Степановичу, знаєте, якої я думки про керівника, який пропонує своїй підлеглій підвищення в обмін на так звану… «подяку»? — Валя впевнено зустріла холодний погляд Віктора і змусила себе трохи посміхнутися. — Вважаю, що так може вчинити лише мерзотник і закомплексований покидьок, який намагається компенсувати дефіцит жіночої уваги, користуючись своїм службовим становищем. На щастя, Микита Олексійович зовсім не такий. А ще він не триматиме на керівній посаді того, хто звик… присвоювати собі роботу інших. Мабуть, саме тому Олександр Данилович і довірив йому свою компанію.

В кабінеті стало так тихо, що Валя чула стук власного серця. Віктор зблід, а його маленькі сірі очі загорілися ненавистю, від якої дівчині стало трохи моторошно. Тепер цей чоловік її особистий ворог, якого треба остерігатися. Валя повільно відвела погляд від обличчя колишнього керівника і спокійно запитала:

— Вікторе Степановичу, ви вже звільнили кабінет?

— Так! — процідив Віктор, продовжуючи пропалювати Валю розлюченим поглядом. — Свій комп’ютер я теж забираю! У мене там особиста інформація.

— Добре! Я попрошу хлопців з ІТ-відділу перенести у кабінет мій комп’ютер.

Віктор фиркнув, розвернувся та вийшов у коридор, а Валя поглянула на співробітників, які сиділи в кабінеті. Всі вони дивилися на неї округленими від здивування очима та мовчали. Першою отямилася Поліна.

— Валь, це було… — у погляді жінки читався щирий захват. — Ти так круто поставила його на місце!

— Набридло терпіти його нахабство! — тихо промовила Валя.

— Вітаємо тебе з підвищенням, дівчинко! А Віктора не слухай! Ми всі чудово знаємо, що останні два роки ти робила за нього всю роботу, — Поліна зробила серйозне обличчя, викликавши посмішку у Валі та інших присутніх. — Командуйте, пані бос! Ми всі чекаємо ваших наказів!

— Працюємо у звичному режимі! — Валя стала почуватися впевненішою та спокійно обвела поглядом колег. — Але треба з’ясувати, чому впали продажі та вжити заходів. Я поміркую над цим і вирішимо, що робити.

Переїзд зайняв у Валі близько години. Настя страшенно зраділа тому, що отримала нову начальницю і з готовністю допомагала їй влаштовуватися в колишньому кабінеті Віктора. Привітний молодий хлопець з IT-відділу встановив робочий комп’ютер Валі на новому місці, побажав їй гарного дня та вийшов. Дівчина сіла в колишнє крісло Віктора і поглянула навколо. А тут затишно! Зовсім не чути звичного офісного гамору і можна спокійно зібратися з думками. В офісі розпочалася обідня перерва, тому більшість співробітників покинули свої робочі місця, але Валі їсти не хотілося. Вона залишилася у своєму кабінеті та зателефонувала Мар’яні, щоб розповісти їй свої новини. 

— Я обожнюю твого Микиту! — вигукнула Мар’яна, вислухавши розповідь сестри. — Він просто лапочка! Здуріти можна!

— По-перше, Микита не мій, — спокійно промовила Валя. — Він лише бос!

— Тоді це найкращий бос у світі! Так попустити того пихатого Віктора! Я в захваті! Нарешті ти отримала адекватного керівника!

— Тут погоджуюсь. Микита дійсно дуже гарний керівник.

— Дивись, сестричко! — хіхікнула Мар’яна. — Рятівник, талановитий керівник, справжній джентльмен… І доля так наполегливо вас зводить! Валь, ти придивися уважніше до Микити. Може ви з ним…