Глава 5.

Почувши писк будильника на телефоні, Валя насилу розплющила очі. Сьома ранку — час починати останній робочий день тижня, але сил зовсім немає. Вчора Валя лягла спати лише опівночі. Мар’яна не відпустила її доки не почула всіх подробиць історії з загубленою туфелькою та чарівним незнайомцем. Валі довелося двічі переповісти все сестрі. Мар’яна слухала її з відкритим від захоплення ротом, а потім впевнено сказала, що Микита просто мрія всіх жінок і було безглуздо попрощатися з ним навіть не обмінявшись номерами телефонів. Валя нагадала сестрі, що зустрічається з Юрою. А потім зауважила, що у Микити теж може бути дівчина або дружина. На згадку про Юру Мар’яна лише фиркнула, а припущення про те, що у Микити можуть бути стосунки з іншою жінкою взагалі проігнорувала.

Вибравшись з ліжка, Валя швидко прийняла душ, а потім чмокнула в щоку сестру, яка вже збиралася виходити з дому. Сьогодні у Мар’яни був останній навчальний день в університеті, потім починалася літня сесія. Провівши сестру, Валя сіла снідати. Добре, що в офісі Олександра Даниловича робочий день починається о дев’ятій! Погода на вулиці була теплою та сонячною, але збите коліно виглядало зовсім не привабливо та трохи боліло. Тому Валя вирішила сховати його під джинсами, скомбінувавши їх з новою темно-синьою блузкою. Добре, що в офісі немає суворого дрес коду. Головне виглядати охайно.

Валя ніколи не спізнювалася на роботу, а сьогодні навіть приїхала на п’ятнадцять хвилин раніше. Віктора ще не було, тому дівчина вирішила сходити у відділ кадрів до Ольги Семенівни, яка ще вчора просила Валю зайти. Ольга Семенівна була доброзичливою жінкою з трохи наївними блакитними очима та привітною усмішкою. У свої сорок п’ять вона виглядала такою ж життєрадісною, як і більшість молодих дівчат. Коротке світло-русяве волосся жінки обрамляло її обличчя охайною шапочкою, а манера поведінки завжди була спокійною і привітною. Прямуючи до відділу кадрів, який розташовувався зовсім поруч з кабінетом гендиректора, Валя ледь не зіштовхнулася з Матвієм. Він кулею вилетів з приймальні батька, а його обличчя було чорнішим за хмару. 

— Доброго ранку, Матвію Олександровичу! — ввічливо промовила Валя.

Матвій нічого не відповів, пролетівши повз дівчину та зникаючи за дверима своєї приймальні. Валя звикла до того, що єдиний син Олександра Даниловича не помічав її, але сьогодні геть не очікувала побачити його таким злим. Хіба Матвій не повинен радіти від того, що батько передає йому компанію? Все це здавалося дивним, але потім Валя вирішила, що настрій Матвія її не стосується і зайшла до відділу кадрів. Побачивши дівчину, Ольга Семенівна привітно посміхнулася, але чомусь витягнула Валю поговорити в коридор, подалі від вух своїх колег.

— Валь, — жінка зітхнула та понизила голос. — Вчора Віктор заборонив мені ставити тобі відпустку на серпень.

— Що?! Та яке він має право? — обурилася Валя.

— Олександр Данилович йде з посади. Всі розуміють, що керівником буде Матвій, а Віктор стане його першим заступником. Можливо, тебе планують зробити начальницею відділу продажів, тому і не відпускають?

Валя лише зітхнула, почувши це, на мить відвела погляд убік і побачила трохи далі по коридору… Ні, не може бути! Відстань була декілька метрів, але Валя одразу впізнала Микиту та відкрила рота від здивування. Микита теж уважно дивився на неї та посміхався, тримаючи в руках телефон. Сьогодні він виглядав ще привабливішим. Чорний костюм ідеально сидів на його міцній фігурі, а білосніжна сорочка та чорна краватка надзвичайно пасували до темно-карих очей та легкої щетини на підборідді. Як чоловік може бути таким сексуальним? І що він забув у цьому офісі? Ольга Семенівна простежила за поглядом Валі, а потім уважно подивилася на дівчину.

— Симпатичний в Олександра Даниловича племінник, правда? — хитро промовила жінка. — Хм, люба… Схоже, що ти теж привернула його увагу!

— Що?! Микита племінник… Олександра Даниловича?! — прошепотіла Валя.

— Так. Чекай, ви знайомі? Ем... тоді не буду заважати.

Підморгнувши дівчині, Ольга Семенівна зникла за дверима кабінету відділу кадрів. Валя завмерла на місці, а Микита посміхнувся ще ширше і почав наближатися. Повільно, але впевнено. Серцебиття дівчини прискорилося, а легеням раптом стало бракувати повітря. Що вона скаже цьому чоловіку? І що він скаже їй? Микита продовжував посміхатися, подолавши вже половину відстані між ними, аж раптом… Валя навіть підскочила на місці від несподіванки, коли відчула, що її грубо схопили за лікоть та різко розвернули убік. Дівчина побачила перед собою Віктора. Сьогодні він навіть одягнув жовту сорочку за своїм розміром і непогано випрасував свої чорні штани. Віктор був настільки розлючений, що зовсім не помічав Микиту, який різко зупинився посеред коридору за декілька метрів від них.

— Де звіт?! — гаркнув Віктор на Валю. — Тільки посмій сказати, що не зробила!

— Вікторе Степановичу, я надіслала звіт на вашу пошту, — дівчина щосили намагалася вгамувати шалене серцебиття. — Вчора ввечері… Ви не бачили?

— А роздруковувати його хто буде?! Збори за десять хвилин! У тебе є п’ять, щоб надрукувати десять екземплярів! Не встигнеш, звільню! Зрозуміла?!

Валя перелякано розвернулася та побігла до відділу продажів так швидко, як тільки дозволяло розбите коліно. Краєм ока вона помітила, що Віктор рушив до кабінету Матвія. Влетівши до відділу продажів, дівчина підбігла до свого столу та під здивованими поглядами інших співробітників бухнулася на крісло. Руки тремтіли, але Валя швидко знайшла на комп’ютері звіт і пустила його на друк. До кабінету прибігла сполохана Настя у блакитній блузці та чорній спідниці.