Глава 10.

Матвій не тримав Валю, лише легенько стискав у своїй руці її пальчики, доки інша його долоня лагідно пестила обличчя дівчини. Проте Валя на пару секунд повністю втратила здатність опиратися його діям. Це якесь безглуздя! Щоб Матвій в неї закохався? Мабуть, вона спить і бачить кошмар. Як же хочеться прокинутися! Валя неначе заклякла на місці, але щойно губи Матвія обережно торкнулися її губ, мозок увімкнувся та нарешті взяв керування тілом на себе. Дівчина різко відсторонилася, не давши цьому легкому дотику перетворитися на справжній поцілунок. Дихання стало уривчастим, а дивна внутрішня тривога змінилася гнітючим передчуттям небезпеки. Валя і сама не розуміла, що саме викликало у неї таку реакцію, але змусила себе поглянути на Матвія. Його дихання теж прискорилося, а чорні очі уважно вдивлялися в обличчя дівчини. За вікнами машини так само шумів дощ і Валі на секунду здалося, що вони з Матвієм зараз перебувають в якомусь іншому світі. Зовсім самі. Чомусь від цієї думки стало дуже незатишно. 

— Пробач, я не хотів налякати тебе, — прошепотів Матвій, випускаючи її руку.

— Матвію Олександровичу, нам не варто… — видавила з себе Валя.

— Чому? У тебе хтось є?

— Ні, але… Я просто не можу. Вибачте.

— Це через Микиту?

Питання прозвучало настільки раптово, що Валі перехопило подих. Невже Микита розповів Матвію про свій зв’язок з підлеглою? Пекучий сором наповнив кожну клітинку тіла, дівчина опустила голову, намагаючись хоч трохи опанувати емоції. Матвій мовчав пару секунд, а потім спокійно промовив:

— Валь, скажи мені відверто. У тебе щось було з Микитою?

Щоки Валі налилися гарячим рум’янцем, але дівчина одночасно відчула полегшення. Матвій нічого не знає, просто висловив припущення. Але що наштовхнуло його на таку думку?

— Чому ви так… думаєте? — тихо запитала вона.

— Бо я не сліпий! — Матвій трохи всміхнувся. — Я бачив, як ти дивилася на Микиту ще місяць тому. І бачив, як він дивився на тебе, як захищав тебе в усьому. А зараз ви старанно уникаєте одне одного. Ти щоразу трохи бліднеш у присутності мого старшого брата. А він дратується, коли тебе бачить. 

— Микита Олексійович сердиться, що я пішла без попередження, — Валя опустила очі, намагаючись сховати емоції. — І я його розумію…

— Ти ж пішла не через мене, правда? — погляд Матвія наполегливо вивчав дівчину, намагаючись прочитати її думки. — Ти звільнилася через Микиту.

— Я не хочу про це говорити.

— Валь, мій брат образив тебе? — Матвій знову взяв руки дівчини у свої долоні, допитливо вдивляючись в її обличчя. — Що він зробив, скажи. Затягнув тебе в ліжко, а потім покинув? Використав? Збрехав?

— Я не хочу продовжувати цю розмову, — Валя не очікувала, що Матвій опиниться так близько до істини у своїх припущеннях, але не збиралася розповідати йому подробиці свого невдалого роману з босом.

— Я розумію, — Матвій повільно випустив її руки. — Тобі важко про це говорити. Я не буду тиснути. Хоч і впевнений, що не помилився.

— Я краще піду, — Валя взялася за ручку дверцят, збираючись виходити, проте Матвій раптом знову огорнув її руку долонями, змушуючи залишатися в авто.

— Мабуть, тобі дуже боляче щодня бачити Микиту в офісі, — промовив він. — Я теж не в захваті від його присутності. Але разом ми можемо зробити так, щоб він пішов. Твоя стратегія збільшення продажів вже працює. Давай об’єднаємо зусилля, Валь! Щойно ми досягнемо запланованого рівня прибутковості, Микита стане не потрібен і мій батько зніме його з посади. Тоді я візьму керівництво на себе, а ти більше не будеш змушена працювати з моїм братом. Що скажеш? Допоможеш мені?

— Я зроблю все, щоб компанія вашого батька розвивалася, — Валя зустріла погляд чорних очей Матвія, які уважно стежили за кожним її рухом. — Але ви самі казали, що в офісі можуть бути інші шпигуни конкурента.

— Я дійсно так думав раніше, але зараз… Швидше за все Віктор був єдиним шпигуном. Якби були інші, вони б намагалися зашкодити. Але прибуток збільшується, а нічого не відбувається. Можливо, Микита трохи загрався в шпигунів і бачить загрозу там, де її немає?

— Або шпигун просто чекає, коли його перестануть вистежувати.

Матвій нічого не відповів, але Валі здалося, що в його очах промайнула якась тінь. Ледь помітна, проте хитра і… темна. Чому він так швидко розслабився і відмовляється визнавати загрозу від конкурента? Але Валя не встигла нормально поміркувати над цим, бо Матвій різко змінив тему.

— Ми говоримо лише про роботу! А я не для цього запропонував тебе підвезти, — промовив він. — Мені важливо знати… Валь, я подобаюсь тобі? Хоч трохи…

— Ви привабливий чоловік, але… Я не маю до вас почуттів.

— Ми з тобою майже не спілкувалися раніше. Ти просто не знаєш, яким я можу бути в стосунках. Дозволь я покажу тобі.

— Не думаю, що від цього щось зміниться. До того ж…

Валя запнулася, згадавши Дарину. Про її роман з Матвієм пліткував весь офіс. Не хотілося б опинитися на місці секретарки та стати наступною жертвою.

— До того ж… Що? — погляд Матвія став холодним і жорстким.

— Я не хочу стати новою темою для пліток.