Глава 9.

Коли двері кабінету зачинилися за Микитою, Валя нарешті перестала стримувати сльози, які стояли в горлі колючим клубком. Ноги раптом підкосилися і дівчина мало не впала, але вчасно схопилася рукою на стіл і повільно дійшла до свого крісла. Слова боса досі лунали в голові, боляче пекли серце. От і розібралася! Отже, ніякої помилки немає. Микита ніколи не кохав її. Лише вигідно використав, поєднавши особисте задоволення з робочими мотивами. Дурепа! Навіщо вона повернулася? Навіщо пообіцяла, що не втече, якщо їй вже нестерпно хочеться втекти? Мар’яна мала рацію, це занадто боляче. Так, тепер вона знає правду. Але що робити з цією правдою?

Валя не знала, скільки часу проплакала у своєму кабінеті. Вона зовсім не думала про те, що до неї може несподівано зайти Настя чи ще хтось. Коли тобі так сильно болить, а поруч немає нікого, хто може втішити, стає байдуже на все навколо. Коли сльози трохи вщухли, Валя увімкнула комп’ютер і ввела пароль «Popelushka». Як же хочеться піти звідси! Але за свої слова треба відповідати. Зберися, Валю, та приступай до роботи! Микита лише тимчасовий керівник. Він піде з офісу, коли Олександр Данилович передасть керівництво Матвію. І якщо дідусь має рацію, то тепер дійсно вдасться відпустити боса та забути його.

Для Валі почалися звичні офісні будні. Але якщо раніше вона отримувала задоволення від роботи, то тепер все змінилося. Дівчина щоранку змушувала себе їхати в офіс і сумлінно продовжувала втілювати в реальність свою стратегію продажів. Але тепер вона робила все неначе в автоматичному режимі. Не було натхнення, думкам бракувало легкості, а погляд став згаслим і дуже сумним. Єдиною підтримкою була Мар’яна. Вислухавши розповідь старшої сестри про зустріч з Микитою, Мар’яна хотіла негайно повертатися в місто. Але Валя відмовила дівчину від цієї ідеї. Мар’яна довго бурчала, переконуючи сестру негайно звільнитися та припинити краяти собі серце через мерзотника боса. Але Валя не могла порушити обіцянку і продовжувала щодня їздити в офіс. Добре хоч те, що тепер Микита майже не контактував з нею. 

Валя бачила боса дуже рідко, а їхні зустрічі тепер були суто випадковими. Микита старанно уникав будь-якого спілкування і навіть наказав Валі звітувати про результати діяльності відділу продажів Матвію. Спочатку дівчина переживала, що взаємодія з сином Олександра Даниловича додасть ще більше стресу її офісним будням. Проте Матвій знову здивував. Тепер він щоразу зустрічав Валю з привітною посмішкою, поводився дуже доброзичливо та дослухався до кожного її слова. І здавалося б, що тепер працювати з Матвієм мусить бути комфортно, але в його присутності серце Валі завжди стискалося від незрозумілої тривоги. А все тому, що Матвій не лише змінив ставлення до дівчини, а й почав відкрито демонструвати до неї чоловічу увагу.

Тепер Валя постійно помічала на собі його зацікавлений погляд. Пару разів вони разом їздили на ділові зустрічі, а одного разу Матвій навіть спробував запросити дівчину на обід. Валі вдалося відмовитися, посилаючись на те, що вона вже домовилася пообідати з Настею та Аліною. Проте відчувалося, що Матвій так просто не відчепиться. Це було дуже дивно. І тривога дівчини посилювалася з кожним днем, бо все це бачила Дарина. Матвій навіть не намагався приховати від своєї секретарки тепле ставлення до Валі. Тепер при кожній зустрічі Дарина спопеляла дівчину вбивчим поглядом, а сама Валя почувалася так, наче привласнила собі щось чуже.

З точки зору типової жіночої логіки Матвій був привабливим чоловіком. Але поруч із ним Валя не відчувала нічого окрім ніяковості та дивної настороженості. Зовсім по-іншому все було з Микитою… Валя пам’ятала, яким спокійним та приємним було її спілкування з босом, він з першої зустрічі викликав у неї симпатію. Що ж не так з Матвієм? Валя не мала відповіді на це питання, але дуже стримано реагувала на всі його знаки уваги. Це не було схоже на флірт чи тим паче домагання. Проте Матвій постійно показував, що Валя приваблює його як жінка. І дівчину дуже бентежило, що це бачили всі в офісі. Ще не вистачало, щоб про неї та Матвія почали пліткувати! Хотілося якось прояснити ситуацію, але Валя не знала, як це зробити.

В такому режимі минуло десять днів. Валя відчувала, що пекуча рана на серці поступово починає загоюватися, проте все одно не могла повністю приборкати емоцій, коли бачила Микиту. Під час випадкових зустрічей бос стримано вітався з дівчиною, а потім завжди поспішав піти. Скільки холоду та зневаги тепер було в цих темно-карих очах, які колись сяяли теплом та ніжністю. Ще місяць тому Микита дивився на неї зовсім інакше та підтримував у всьому. А тепер… Мабуть, він не помітить та навіть зрадіє, якщо одного дня Валя просто зникне з офісу. Ця думка була дуже болючою, але дівчина заспокоювала себе, що тепер Микита хоча б поводиться з нею відверто. Це набагато краще, ніж солодка омана, якою бос оповивав її раніше, наче коконом.

Робочий день добігав кінця і Валя почала потроху збиратися додому. Затягнуте хмарами небо за вікном навіювало сум. Кінець липня, але через похмуру погоду здається, що вже осінь. Побачивши на склі перші дрібні краплі, Валя зітхнула. Чудово, дощ! А парасольки немає. Можливо, викликати таксі, щоб не намокнути? Доки дівчина розмірковувала над цим питанням, до кабінету зазирнула Настя та повідомила, що Матвій викликає начальницю відділу продажів до себе. Відчуваючи роздратування, Валя вийшла в коридор і рушила до ліфта. Що знадобилося Матвію наприкінці робочого дня? 

Опинившись у його приймальні, Валя побачила Дарину. Секретарка з ненавистю поглянула на відвідувачку, навіть не намагаючись приховати роздратування. Можливо варто прямо сказати Дарині, що вона може не ревнувати свого боса? Валя вже відкрила рота, щоб зробити це, але не встигла. Бо двері кабінету відчинилися і на порозі з’явився Матвій. Темна сорочка дуже пасувала до його чорних очей, але водночас робила обличчя чоловіка ще жорсткішим. Побачивши Валю, Матвій посміхнувся та жестом запросив її заходити. Дівчина спокійно увійшла в кабінет і зупинилася перед столом. Матвій зайшов слідом, але двері в приймальню залишив відчиненими.