Глава 7.

Валя розгублено кліпала очима, переводячи погляд з Олександра Даниловича на Матвія та назад. Навіщо вони приїхали до неї? Тим паче Матвій, який завжди вважав її порожнім місцем? Відповіді не було.

— Валь, ми хочемо поговорити, — промовив Олександр Данилович.

— Поговорити? Про що? — зустрівши доброзичливий погляд чорних очей Олександра Даниловича, Валя трохи заспокоїлася.

— Про тебе, — чоловік зітхнув та підійшов ближче. — Валь, ти працювала у моїй компанії п’ять років. Ти дисциплінована, розумна, відповідальна і чудово знаєш свою справу. Я зрозумів, чому Микита довірив тобі відділ продажів. Але дуже здивувався, коли ти раптово пішла. І хочу знати, чому ти це зробила?

Почувши ім’я боса, в якого вона так необережно закохалася, Валя відчула, як серце неначе вкололи гострою голкою. Не можна показувати, що Микита їй небайдужий. Але як же важко приборкати емоції, коли вони так несподівано накривають тебе з головою. Дівчина перевела подих і опустила очі.

— Валь, я хочу почути відверту відповідь, — продовжував Олександр Данилович. — Тебе не влаштовувала зарплата? Чи може ти знайшла кращу посаду в іншій фірмі? 

— Ні, я… — Валя не могла збрехати Олександру Даниловичу, якого поважала. — Я звільнилася з особистих причин, які… Не хотіла б озвучувати.

— Батьку, це я винен! — раптом промовив Матвій, уважно вдивляючись в обличчя дівчини. — Валя пішла через мене. Зізнаюся, я часто кричав на неї та погрожував звільненням. Сам розумієш, я злився, що Валя зайняла посаду мого друга. Хто ж знав, що Віктор…

Матвій замовк та відвів погляд. Обличчя Олександра Даниловича стало похмурим, а Валя подумки подякувала долі за те, що її не будуть розпитувати про причини звільнення. Матвій зітхнув і промовив:

— Валь, я розумію, що поводився як повний мерзотник. Я не помічав зрадника, який називав себе моїм другом. Але гнобив чудову співробітницю, яка стільки років сумлінно працювала в компанії. Пробач мені, якщо зможеш! 

— Я все розумію і не ображаюся, — Валя зовсім не очікувала, що Матвій почне вибачатися, але намагалася не показувати цього

— Валь, ти знаєш, навіщо Віктор підробляв дані? — запитав Олександр Данилович. — Колишній керівник твого відділу виявився шпигуном нашого конкурента, Євгена Сергійовича, який вже декілька місяців переконує мене продати йому бізнес.

— Віктора звільнено, але у нього могли бути спільники, — підтримав Матвій. — Тому ризиковано довіряти керівні посади неперевіреним людям. А у нас відділ продажів зараз без керівника.

— Можна обрати кандидата зі співробітників, які давно працюють в компанії, — спокійно зауважила Валя.

— Валь, а як знати, що вони не шпигуни?! — вигукнув Матвій. — Конкурент підкупив навіть мого друга, розумієш? А звичайного співробітника підкупити ще легше! Я вже не знаю, кому вірити. Але точно знаю, що ти не зрадниця. І Микита завжди тобі довіряв. Ти потрібна в офісі! Повертайся, будь ласка!

— Я н-не можу, — Валя помахала головою. — Я прийняла рішення і не зміню його. Мені прикро, що ваш конкурент діє такими брудними методами, але…

— Валь, скільки ти отримувала на посаді начальниці? — перебив її Олександр Данилович. — А втім, байдуже! Я готовий подвоїти цю суму, якою б вона не була! Бо я бачив твою стратегію збільшення продажів та систему знижок. Ти професіонал і твоя праця повинна гідно оплачуватися. Що скажеш?

— Обіцяю, я більше ніколи не буду підвищувати на тебе голос, — підтримав батька Матвій. — А коли стану гендиректором зроблю тебе своєю першою заступницею. Ти ніколи не пошкодуєш про своє рішення повернутися!

— Я не можу, — Валя похитала головою.

— Валь, ти дуже потрібна нам! — Олександр Данилович підійшов до дівчини та раптом взяв її за руки. — І я прошу тебе повернутися. Будь ласка! Якщо маєш свої умови, кажи. Я все виконаю, бо розумію, що тобі можна довіряти. Недарма і Микита тобі довіряє. Він вміє відчувати людей та брехню.

Дивлячись в чорні очі Олександра Даниловича, сповнені щирим проханням, Валя відчувала, що не може твердо йому відмовити. Вона завжди поважала цього чоловіка. На відміну від Матвія та Віктора, Олександр Данилович ніколи не ображав нікого з підлеглих. Він завжди був суворим, але справедливим керівником. Дівчина шумно зітхнула та запитала:

— Наскільки розумію, Микита Олексійович досі керує компанією?

— Так, — кивнув Олександр Данилович, відпускаючи її руки. — Микита залишиться допоки ми не розберемося з конкурентом. Або допоки сам не захоче піти.

— А він знає про ваш намір повернути мене в офіс? — спитала Валя.

— Ні, ми ще не казали йому, — відповів Олександр Данилович. — Матвій подав мені ідею особисто поговорити з тобою. Я подумав, що це правильно.

— Микита був шокований твоєю втечею, — посміхнувся Матвій. — Але я впевнений, що він зрадіє твоєму поверненню. Ти ж знаєш, що мій брат завжди тебе захищав, Валь! І він довіряє тобі, як нікому іншому.

— Микита дуже засмутився, коли ти пішла, — додав Олександр Данилович. — І він досі нікого не призначив на твою посаду. То як? Ти згодна?

— Мені… треба подумати, — видавила з себе Валя. 

— Це мій номер телефону, — Матвій витягнув з кишені візитку та простягнув її Валі. — Коли будеш готова дати відповідь, зателефонуй мені. В будь-який час!