Глава 31

Промовлені слова прозвучали настільки щиро, аж засмоктало у ямці між грудьми. Денис дивився на мене і не відводив очей. Його погляд був серйозний, але водночас м'який. Важко зрозуміти, як після всіх цих подій він міг залишатися настільки зосередженим. Натомість я відчувала змішані почуття — від злості до радості, від розгубленості до віри в краще, від болю до сумнівів.

— Ти повинна знати ще одну річ, — почав він, після того, як глибоко зітхнув, ніби збирався з силами. — Моє відрядження було не просто випадковою поїздкою. Я вирішував серйозну кризу, яка загрожувала компанії. І все це через дії Оксани.

Я завмерла. Внутрішньо напружилась, готова почути будь-яку правду про матір.

— Компанія опинилася на межі банкрутства, — продовжив він. — Оксана була частиною великої змови. Вона використала свою посаду, щоб отримати доступ до фінансових даних і вивести гроші до конкурентів.

Моя мати була частиною змови? Я не вірила власним вухам. Спогади про той момент у нарадчій кімнаті, коли я почула її розмову з Денисом, повернулися. Тоді я вважала, що йшлося про їхні стосунки, що між ними щось є. Але тепер все стало на свої місця.

— Так ось про що була та розмова, — прошепотіла я. — Тоді, в нарадчій кімнаті, коли я випадково зайшла... Я думала, що ви говорили про ваші особисті стосунки.

Денис злегка похитав головою.

— Ні, Інно. Та розмова була про те, що сталося з компанією. Про проблеми, які спричинили дії твоєї матері. Вона намагалася приховати все, прикриваючись іншими питаннями, але справа була в грошах. Я почав підозрювати її, коли з'явилися перші невідповідності у фінансових звітах.

Мені стало важко дихати. 

— І ти вже вирішив всі ці проблеми? — запитала я, намагаючись не видати тривоги у своєму голосі.

— Майже, — Денис на мить затримав погляд на мені, але не відповів прямо. Його обличчя було серйозним, але погляд трохи змінився — став теплішим і лагіднішим.

— Давай краще надолужимо втрачений час, — промовив він тихо, нахиляючись ближче до мене. Він ніжно поклав руку мені на плечі. — Я шалено скучив за тобою, Інно.

Я теж шалено скучила за ним, за тією близькістю, яку ми втратили через цю жахливу плутанину.

Денис нахилився ближче, і моє серце забилося сильніше. У його очах було щось невимовно рідне й спокійне, але водночас шалене і пристрасне. Кожен його дотик, кожен погляд змушували мене віддаватися почуттям без залишку.

— Я не хочу більше втрачати тебе, — шепотів він, торкаючись моєї щоки пальцями, ніби перевіряючи, чи я не відштовхну його. 

Вся напруга, яка володіла мною останніми днями, повільно розчинялася від цих лагідних дотиків. Мої думки, раніше хаотичні й болючі, поступово відходили на другий план.

Його рука злегка потягнула мене ближче до себе. Я відчула тепло його тіла, яке наповнювало мене новими силами, але разом з тим ламало бар’єри, що я так старанно будувала, щоб захиститися від болю.

— Ти не уявляєш, як мені було важко без тебе, — прошепотів він мені на вухо, і я відчула, як його теплий подих ковзає по моїй шиї, змушуючи мурашки бігти по всьому тілу.

Мої руки мимоволі потяглися до його грудей, я відчула, як його серце б’ється так само швидко, як і моє. Ми були близько один до одного, і кожна секунда в його обіймах нагадувала мені, як сильно я скучила за цією близькістю. Його запах, його дотик, навіть відчуття його подиху — все це пробуджувало у мені щось, що я намагалася заглушити останні дні.

— Я також, — відповіла я, ледве стримуючи сльози. — Ці дні були нестерпними...

Він не дав мені закінчити, нахилився і торкнувся моїх губ своїми. Спочатку легкий, обережний поцілунок, ніби він боявся, що я можу відштовхнути його. Але я не могла. Я не хотіла більше чинити опір. У цей момент всі мої страхи і сумніви зникли.

Пристрасть, яка була між нами, вибухнула з новою силою. Його руки ковзнули на мої плечі, обіймаючи мене міцніше, ніби він боявся втратити мене ще раз. Я відповідала йому, відчуваючи, як наше з'єднання знову набуває сили, якої мені так бракувало.

Денис міцно притис мене до себе, і я повністю розчинилася в ньому. Всі бар'єри, що я вибудувала, впали. Його губи, його дотики, кожен рух — усе це говорило про одне: ми знову разом, і зараз між нами немає місця для страхів або сумнівів.

— Я хочу, щоб ти була поруч завжди, — прошепотів він, коли відірвався від моїх губ, дивлячись на мене з такою серйозністю, яку я ще ніколи не бачила в його очах.

Я не могла відповісти нічого, лише кивнула, а потім знову притулилася до нього, ніби боялася, що це щастя зникне так само швидко, як і з'явилося.

Ми з Денисом сиділи на дивані, занурені в мовчання, яке цього разу не було незручним. Це було мовчання розуміння та прийняття. Після всього, що сталося, ми обидва були готові почати спочатку, без тіней минулого, які переслідували нас.

— Нам потрібно бути чесними один з одним, — тихо сказала я, зводячи на нього очі. — Більше ніяких секретів.

Денис уважно подивився на мене, і в його погляді я побачила рішучість. Він, як і я, втомився від недомовок, від тих стін, які ми самі побудували між нами.

— Згоден, — відповів він, взявши мене за руку і поцілував її. — Я більше не хочу приховувати нічого від тебе. Ми пройшли занадто багато, щоб продовжувати грати в ці ігри.

Я кивнула, відчуваючи, як між нами зникає остання крапля напруги. Це було так просто сказати — бути чесними. Але водночас це було найважче випробування для нас обох. Ми обоє мали речі, які боялися обговорювати, які приховували через страх зробити боляче один одному. Але ми зрозуміли, що брехня чи недомовки ще більше віддаляють нас.

— Розкажи мені все, що турбує тебе, — сказав він, стискаючи мою руку міцніше. — Я хочу знати, що відчуваєш і що думаєш.

Я видихнула, відчуваючи, як важкий тягар сходить з моїх плечей.

— Я була впевнена, що ти просто скористався мною, — зізналася я. — Коли мама сказала про вагітність, я більше не знала, що думати. Весь час здавалося, що ти не до кінця чесний зі мною.