Глава 27. ч.1

Весь тиждень мене мучили сумніви. Я перебирала в голові тисячі різних версій, намагаючись знайти хоча б якесь виправдання для Дениса. Він зник, а разом з ним і моя мама. Чому вона поїхала до нього? Чи вони разом? Чому він не телефонує? Чому він не пояснив мені нічого?

Я не могла спати ночами, весь час уявляючи, як вони проводять час разом, як моя мати зараз біля нього. Уявляла, як вона навмисне спокушає його, використовуючи свої підлі методи, аби втримати його біля себе. Знала, що мама здатна на все, що вона заради влади і грошей не зупиниться ні перед чим, але ніколи не думала, що вона піде настільки далеко. А що, як Денис піддався її маніпуляціям? Що, якщо вона його переконала в тому, що він зробив неправильний вибір зі мною?

Ці думки розривали мене на частини. Вони там зараз сидять разом, розмовляють, чи, гірше того, торкаються одне одного… Це доводило мене до божевілля. Уявляла, як мама розповідає йому брехню про мене, як переконує його, що вона єдина, хто може бути поруч. І він слухає її. Вірить їй. Може навіть... любить її.

Я намагалася переконати себе, що це не може бути правдою, що Денис не такий. Він завжди був чесним і вірним, але мовчання продовжувалося, і з кожним днем моя віра в його порядність танула. Може, він і справді вирішив залишитися з моєю матір'ю. Може, він вибрав її.

Знаходячись в цих думках, я сиділа в тиші, огорнена темрявою вечора. Стіни моєї квартири здавалися такими холодними і безжальними. Я відчувала себе настільки самотньою, настільки покинутою, що не могла знайти виходу з цього болісного лабіринту. Чому він не пояснив нічого? Хіба так важко зателефонувати? Може, він просто боявся правди? Або не мав відваги розірвати наші стосунки особисто?

Ця думка раптом обпекла мене зсередини. А що, якщо Денис і не збирається повертатися? Якщо його мовчання — це відповідь на всі мої запитання? Він вже обрав свою сторону, і це не моя сторона.

Як можна боротися за чоловіка зі своєю власною матір'ю? Це здається настільки огидним, настільки абсурдним, що я більше не знала, чи це реальність, чи просто якийсь кошмар, з якого я не могла прокинутися.

Остаточно зневірившись, я намагалася зрозуміти, що мені робити далі. Я хотіла просто втекти від цієї реальності, але не знала куди. Я була в пастці між своїми почуттями, власною матір'ю і чоловіком, якого я кохала. Мені хотілося кричати, але в горлі застряг гіркий клубок розчарування.

Я чекала, намагалась знайти якусь краплю надії, але з кожним днем вона все більше тьмяніла.

Наступного дня, коли я намагалася втопити свої тривожні думки в рутині роботи, телефон раптом задзвонив. Я підняла слухавку, навіть не глянувши на екран, сподіваючись, що це нарешті Денис. Моє серце шалено калатало, ніби намагалося передбачити наступні кілька секунд.

— Алло? — промовила я з тремтінням у голосі.

— Це я, — знайомий голос змусив мене завмерти. Це був не Денис. Це була моя мама.

Мене наче обпекло зсередини. Всі ті образи, які крутилися в моїй голові ці дні — її поруч з Денисом, її інтриги та підступність — усе це повернулося і вдарило мене знову, змушуючи впасти в новий вир гніву й розчарування.

— Ми повинні зустрітися, — холодно продовжила вона. — Нам є про що поговорити. Я чекатиму тебе о третій в кафе на розі вулиці.

Я мовчала кілька секунд, стискаючи телефон. Ні слова пояснення, ні жодного натяку на вибачення чи хоча б намагання з'ясувати стосунки. Просто наказ. Вона завжди була такою — контролювала все навколо, навіть коли сама помилялася.

— Добре, — ледве видавила з себе.

Я поклала слухавку і хвилину просто сиділа, огорнена тишею і власними думками. Що вона скаже? Чи підтвердяться мої найгірші підозри? Можливо, вона прийшла, щоб нарешті розповісти мені правду про Дениса. Можливо, у неї дійсно є щось, чого я не знаю.