Глава 8

Христина

Христина у своїй кімнаті читає книгу, щоб відволіктися від тривожних думок, Алін пішов до вампірів уночі, всі його з нетерпінням чекають. Цю книгу дівчині подарував тато, тому вона знає уже, що там написано. Раптом у двері кімнати хтось постукав, Христина  сказала "Заходьте " і зайшов Павло. 

- У вас багато є в запасі книг?

- Тільки одна, це пам'ять про мого батька,  він мені її подарував. Інші книги я залишила вдома. Мій хрещений шукає мене, він узявся влаштовувати моє життя, але я утекла уночі. Він точно мене шукає зараз. Семен Петрович був другом мого тата, хотів видати мене заміж за свого сина,  а я утекти напередодні весілля. 

Павло подивився на свою знайому із здивуванням і захопленням, адже вона наважилася узяти своє життя у власні руки.

- Після повернення на батьківщину ви хочете вийти заміж за сина свого хрещеного?

- Ні, не хотіла б, якщо я за цей час за когось вийду заміж, то Семенові Петровичу доведеться змиритися з цим.

Павло посміхнувся і запитав:

-Невже він такий поганий?

- Неприємний хлопець, він ніколи мені не подобався, бо такий зверхній,  самозакохний. 

Дівчина аж скривилася при згадці про Василя.

Раптом чоловік і дівчина почули, що хтось стукає у всі вікна, вона схопилася і вибігла з кімнати,  Павло теж. У коридорі вони побачили Дана і Елізу, вони такі ж стривожені, як і Павло та Христина, Карола,  до речі, ніде не видно, здається, їх у будинку тільки четверо. 

- Мамо, тату! - усі почули  дитячий голос, Дан обережно прочинив двері й у будинок збігла дівчинка років семи, Дан і Еліза обняли її, щось сказали румунською, поцілували доньку,  вона їм щось почала розповідати.

- Нам треба звідси тікати, - сказав Дан.

- А як же Алін? - запитав Павло.

- Якраз його чекати й не варто, його будуть перетворювати на вампіра. 

Усі приголомшені новиною.

- Може, його потрібно рятувати? - запитала Христина.

- Судячи зі слів Марти, мій брат давно планував стати вампіром.

- Може, дівчинка щось не так зрозуміла? - запитав Павло. 

- Є одна людина, яка може розказати правду, і ми на світанку до підемо до його друга, - сказала Еліза.

Усі пішли спати, але нікому так і не спалося,  крім Марти, кожен дорослий у будинку був стривожений.