Алін, Павло і Христина зайшли у будинок, Еліза зустріла їх біля самих дверей, видно, що вона недавно плакала.
Жінка повненька, середнього зросту, трохи нижча за брата, має довге волосся, вона блондинка, як її брат, має такі ж сірі очі. Але Алін має об'ємнішу фігуру.
- Заходьте, ідіть у кухню, я там готувала зранку, можете поїсти. Аліне, завтра приїде Дан і ми усі разом будемо шукати Марту.
Обличчя Аліна почервоніло від злості, чоловік явно недолюблює зятя.
- Може, хай він там, у селищі, де ви з Мартою зупинилися пошукає її?
- Не хвилюйся, Дан зупиниться у дворі для гостей, у твоєму домі він жити не буде. А я переїду туди ж.
Еліза подивилася на брата різко й наче свердлида його поглядом.
- Хай живе у мене. Павле, Христино, переїзжайте і ви дл мене, вільні кімнати є, ходити туди - сюди не треба буде та і легше нам буде.
Чоловік і дівчина забрали свої речі, повідомили господарю закладу, що вселяється з кімнат і оселилися в будинку Аліна.
Наступного дня приїхав Дан, тепер у будинку живе п'ятеро людей, Алін цьому радий, бо не надто любить самотність.