Павло
Павло і Христина вийшли від Аліна годині о сьомій вечора. Вони домовилися, що разом підуть до гори, піднімуться на її вершину. Алін сказав, що візьме з собою свою сестру Елізу. Завтра о тринадцятій годині дня Алін забере до себе чоловіка і дівчину. Еліза буде чекати на них вдома у Аліна. Зараз дівчина знаходиться в іншому місті. А завтра приїде в місто.
Христина трохи пішла вперед.
- Христино, чекайте.
Дівчина зупинилася, Павло до неї підійшов.
- Пройдімося разом, так для вас буде безпечніше.
- Ходімо, тим більше, що у чужій країні нам краще триматися разом.
- Що ви думаєте про Аліна?
- Треба до нього уважніше придивитися, як і до вас, до речі.
- Розумію вашу недовіру, ми знайомі не так давно. Я й сам уважно спостерігаю за вами і Аліном.
Чоловік і дівчина далі ішли мовчки. Коли зайшли у заклад, то Христина відразу піднялася на другий поверх і зайшла у кімнату, а Павло пішов у їдальню.
Він обдумував, як далі діяти, треба бути обережним з малознайомими людьми. Але вибору немає, він розуміє, що сам не переможе.