Павло
Павла здивувала сміливість дівчини, не кожна так відкрито підійде до незнайомих чоловіків. Алін підвівся і трохи відсунув вільний стілець, який стоїть поруч.
- Сідайте, будь ласка. Я і мій знайомий готові вас вислухати.
Христина присіла на стілець, а Алін підсунув його ближче до стола.
- Дякую. Мене звуть Христина, я приїхала із України. Хочу убивати вампірів, бо через них втратила батьків та старшого брата.
- Мене звуть Павло, я теж з України, я через цих противоприродних істот втратив дружину і сина. Тому буду мстити їм.
Дівчина і чоловік аж почервоніли від злості.
- А мене звуть Алін, я румин, борюся з вампірами, бо вони перетворили мою бабусю на вампіра. Вона, до речі, українка, її звуть Параскева. Вона мене навчила говорити українською мовою.
- Отже, ми можемо зустрітися в моєму домі, там нас ніхто не підляхає. Я зайду за вами о п'ятнадцятій нуль нуль.
Чоловіки і дівчина попрощалися й розійшлися хто куди: Христина й Павло по номерах, а Алін пішов додому.
Павло подумав, що Христина красива дівчина, а потім виклаяв подумки сам себе, адже у нього траур. Потім він згадав покійних дружину і доньку і до призначеного часу не виходив з кімнати.