Пролог

Це наша спільна ідея з моїм чоловіком Безверхим Павлом

Пролог

Павло

Це була осінь 1815 року, вона видалася теплою, але у   душі  Павла зима, бо він втратив найближчих для нього людей, дружину й трирічну доньку. Їх убили вампіри, його  душа була переповнена скорботою за рідними і злістю на цих противоприродних істот.

Чоловік іде  по вулиці й не знає, як йому далі жити без моєї коханої Соломійки маленької Ганнусі. Він уже дійшов до річки, не усвідомлював куди йде. Вони  тут з Соломійкою познайомилися, вона переїхала тоді в його рідне село разом з батьками.

Чоловік мимоволі згадав, як побачив кохану, потім день їхнього вінчання,  потім як тут бігала їхня Ганнуся.

Потім Павло згадав, що з ними сталося і його накрила хвиля злості, він зжав кулаки. Раптом почув чийсь голос:

- Павле! Павле!

Чоловік обернувся й побачив свого сусіда Миколу.

- Павле, я співчуваю тобі, Соломійка була хороша жінка, шкода, що вона загинула. І втрата донечки ще більша втрата. Я розумію, що твій душевний біль дуже сильний. Але я знаю, як поститися тим, хто убив твоїх дружину й доньку. Їхнє логово в Румунії, можна туди поїхати й знищити їх.

Павло думав про це, а через місяць вирушив у Румунію, він має намір помститися.

Христина

Молода дівчина їде в Румунію, вона другий тиждень в дорозі. На її обличчі сум, їй боляче й сумно, адже вона втратила батьків і старшого брата. Дівчина точно знає, що поститься тим, хто винен в смерті її рідних. 

Візник зупинив карету й повідомив, що вони приїхали. Дівчина зняла кімнату в дворі для гостей, зараз вона виспиться, а потім вирішить, що робити далі. Утомлена, дівчина лягла й заснула.