Розділ 6. Страхова група «Борода і хвіст» та великий ковбасний дефолт

Трагедія з котлетками Патріка не просто стала мемом — вона стала маркетинговим фундаментом. Бруні зрозумів: якщо студенти бояться за свою їжу більше, ніж за сесію, на цьому треба будувати імперію.

Вже через три дні після «котлетного десанту» на дверях кожної кімнати педуніверситету з'явилося оголошення, написане золотим маркером: «Твої сосиски під загрозою? Собаки-злодії не сплять! Страхуй свій гальмушок у Бруні. Страховий поліс "Сита Борода" — захист від викрадення, вилизування та випадкового з’їдання друзями».

Бруні підійшов до справи з гном'ячим розмахом. Він розробив тарифну сітку:

1. Пакет «Студентський мінімум»: страхування батона та кефіру. Виплата у разі крадіжки — один суворий погляд Бруні в очі злодія.
2. Пакет «Мамин кошик»: страхування котлет, відбивних та домашнього сала. Виплата — компенсація аналогічним продуктом (або його алхімічним замінником).
3. Пакет «VIP-Ковбаса»: повне покриття ризиків, включаючи напад зграї псів та магічне зникнення продуктів з холодильника.

— Патріче, це геніально! — Бруні бігав по кімнаті, збираючи внески з наляканих першокурсників. — Вони платять мені по дві монети на тиждень, а собаки крадуть котлети раз на сторіччя. Це чистий прибуток!

Патрік, призначений «головним експертом з оцінки збитків», серйозно кивав, хоча його більше цікавило, чи можна застрахувати його власну пам'ять після п'янок.

Бруні проштовхував схему з агресією досвідченого мережевика. Він найняв двох гоблінів, які вночі під вікнами гуртожитку імітували страшне гарчання та гавкіт, щоб попит на страхування не падав. Коли до нього прийшла Гертруда з підозрами, Бруні просто виписав їй «Пожиттєвий поліс на запіканку» і безкоштовну діагностику бороди. Вона відчепилася, хоча й пообіцяла, що якщо він застрахує чиюсь совість, вона особисто його розстріляє.

Крах імперії стався через те, що Бруні не врахував один фактор: голодних кентаврів на випускному.

Одного вечора в гуртожиток заїхала делегація студентів-кентаврів з обміну. Ці хлопці мали шлунки розміром з бетономішалку і зовсім не мали моральних принципів щодо чужої їжі. За одну ніч вони «зачистили» три поверхи. Було вкрадено: шість кілограмів вареної ковбаси, два лотки яєць, три каструлі борщу і — що найстрашніше — застрахований «VIP-пакет» елітного сервелату, який належав доньці проректора.

Зранку до Бруні вишикувалася черга з п'ятдесяти розлючених студентів, які вимагали виплат. — Спокійно! — кричав Бруні, стоячи на табуретці. — Кентаври не підпадають під категорію «бродячі тварини»! Це форс-мажор! Це стихійне лихо!

Але студенти були невблаганні. Особливо гномки-одногрупниці, які вже почали розминати кулаки.

Бруні зрозумів — пахне смаженим (і це не котлети). Він відкрив касу. Грошей там було якраз на одну палку дешевої ковбаси, бо решту він уже відклав у банку «Малинова дев'ятка».

І тут стався фінальний абсурд. Щоб врятувати репутацію, Бруні вирішив використати алхімію. Він оголосив, що «матеріалізує» вкрадену їжу назад. Він змішав у тазіку залишки самогону, дріжджі та магічний порошок для росту бороди (бо іншого не було).

Результат був миттєвим: тазік вибухнув рожевою піною, яка заповнила весь коридор. Піна була на смак як полуничне мило, але мала одну властивість — від неї у всіх постраждалих студентів протягом години виросла пишна, густа борода. Навіть у дівчат-ельфійок. Навіть у доньки проректора.

Гуртожиток перетворився на з’їзд бороданів. Ректор, побачивши бородату доньку, яка плакала басом, видав такий крик, що в Сумах на хвилину зник зв'язок.

Бруні, відчувши свою легендарну «чуйку», вже через п’ять хвилин сидів у таксі додому. — Схему закрито! — крикнув він Патріку, який намагався збрити раптову бороду з лоба. — Переходимо на нерухомість! Там принаймні ніхто нічого не їсть!

Так прогоріла страхова компанія Бруні. Світ втратив великого страховика, але Суми отримали 150 бородатих філологів, а Бруні — черговий урок: ніколи не страхуй те, що кентавр може з’їсти за один присід.