Пролог

Мама Бруні працювала комендантом у жіночому гуртожитку Сумського педуніверситету ще в ті часи, коли в коридорах пахло не вейпом, а дешевим лаком для волосся «Прелесть». Бруні тоді був малим, мав густу шевелюру і ще не встиг заробити лисину в нерівних боях за капітал.

Саме там, серед нескінченних ельфійських студенток, які дефілювали повз нього в коротких халатиках, Бруні зрозумів дві речі: по-перше, ельфійки — це прекрасно, по-друге — вони ніколи не дивляться вниз. Мама Бруні швидко зметнула, що любов сина до високих ніг пахне не просто романтикою, а серйозними проблемами з законом і психікою.

— Тобі, синку, треба до своїх, — сказала вона, пакуючи його речі в картату сумку. — Туди, де «низько» — це стандарт, а не образа.

Так Бруні опинився в школі-інтернаті для низькорослих істот. Серед гоблінів-переростків та недогодованих лепреконів Бруні зі своєю ранньою бородою виглядав як кримінальний авторитет на дитячому майданчику. Борода додавала йому +100 до харизми та дозволяла купувати пиво без паспорта ще в п'ятому класі.

Але справжнім козирем Бруні була алхімія. Він міг вигнати самогон навіть із табуретки, а його суміш для росту вій (яку він підпільно штовхав ельфійкам через паркан) творила дива.

На Великому Алхімічному Турнірі Бруні вже бачив себе на п’єдесталі. Його зілля «Ранкова свіжість» (яке насправді було розведеним спиртом із м’ятою) мало розірвати журі. Але він зайняв друге місце.

— Хто? — прошипів Бруні, дивлячись на золотий кубок у руках якогось худорлявого хлопця. — Хто цей геній перегонного куба?

Це був Патрік. Тоді ще молодий, підтягнутий і — що саме дивне — тверезий. Його алхімія була чистою, як сльоза невинного єдинорога, бо Патрік ще не знав, що продукт можна вживати самому, а не тільки здавати лаборантам.

Бруні, як справжній стратег, зрозумів: ворога треба або знищити, або зробити партнером. 

— Чуєш, тверезнику, — підійшов він до Патріка, погладжуючи бороду. — У тебе талант, але немає розмаху. Йди до нас в інтернат для низьких. Там у гуртожитку такі умови... дівчат немає, зате перегінний апарат у кожній тумбочці.

Патрік, недовго думаючи, погодився. І з того дня гуртожиток для низькорослих хлопців перестав спати. Бруні й Патрік «зажигали» так, що магічна перевірка щотижня шукала джерело аномального перегару та неконтрольованих вибухів радості. Це був початок легендарного дуету, який згодом поставить на вуха всі Суми.