1

Сьогодні, 31 листопада, Галині виповнилося сорок років. Жінка не  святкує, бо у неї немає на це грошей, їй би з боргами розрахуватися перед банками та сусідами. Перший кредит вона узяла, щоб оплатити навчання синові,  потім - доньці. Потім почала у сусідів позичати і так борги накопичувалися. Сьогодні неділя і жінці не потрібно іти на роботу, тому вона залишилася вдома. Чоловік Галини помер десять років тому, з тих пір вона Тетянку та Євгена виховувала сама. Зараз донька жінки навчається на флориста,  а сина на юриста.

Галина все таки купила собі невеликий торт, зробила собі чашку чаю і сіла за стіл. Діти привітали маму зранку, а після обіду поїхали в гуртожитки, навчаються в іншому місті.

Щойно Галина відрізала кусок торту, як втратила свідомість, через хвилину отямилася,  але не побачила ні торта, ні чашки чаю.

"Де це я?" - подумала жінка. 

Галина оглянулася навкруги й не побачила ні обоїв з намальованими квітами, ні меблів, ні настінного годинника, круглої люстри теж немає.

- Ти у оселі смерті, - почувся громоподібний голос, він лунає звідусіль, жінка не бачить співрозмовника. Голос, який лунає, чоловічий.

- Як в оселі смерті? Ви мене заберете?

- Так, настав твій час.

- Мені тільки сорок років, у мене є борги, я не встигла їх віддати. Мої діти ще навчаються.

- Тоді пропоную угоду: ти рівно за рік віддаєш усі борги і можеш жити до ста трьох років, а якщо не встигне, то рівно за рік підеш зі мною. 

- Я згодна на ці умови.

В ту ж мить Галина отямилася у своїй кімнаті.

- Час пішов! - почула Галина.