3

"Померлий чоловік знайдений сидячим в кріслі у вітальні квартири, яку орендувала Божена Глинська. Час смерті- приблизно о другій годині ночі позаминулої доби. У кишені знайденого чоловіка знайдено водійські права та на ім’я В’ячеслава Гребко", - Шматько зробив паузу , зачитуючи з листка паперу, та дивлячись поза окуляри на насупленого чоловіка навпроти.

"Щось ще знайшли в нього, крім прав?"- чоловік похмуро налив собі зі склянки води.

"Гаманець. Півтори штуки баксів. Ну і посвідчення. Це ж ваш помічник, Іван Сергійович?" - Шматько дивився, як кадик депутата Гладчука приймає ковтки води.

"Так, мій, хай йому грець. Як невчасно це все зараз… Як він там опинився? Що трапилось? Як думаєш?", - Гладчук гарячково забарабанив пальцями по столу.

"Іван Сергійович, тут взагалі така чортівня, що… ", - Шматько покрутив між пальцями цигарку, озираючись навколо у пошуках попільнички, якої у кабінеті депутата ніде не було видно.

Гладчук зітхнув, дістаючи з шухляди попільничку. Шматько знав, що той кинув палити, і не любив, коли палили при ньому.

"Дай і мені", - депутат присунув до прокурора попільничку та витяг у нього із пачки цигарку.

"Так шо там за чортівня, Василь?" - Гладчук затягнувся, дістаючи із шухляди два келихи, через мить наповнюючи їх віскі.

Шматько вдячно кивнув, зробивши декілька ковтків. Він розумів, що і смерть Божени, і труп помічника Гладчука Гребко, знайдений у квартирі Божени, пов’язані якимись обставинами, і потрібно дуже швидко визначити, якими саме.

Зі свого боку він зробив все, щоб інформація не дійшла до журналістів, але розумів, що все одно інформація просочиться, і треба було терміново розробити подальшу тактику поведінки.

"Ви знали Божену Глинську? Вона, наскільки я знаю, працювала на вас?" - Шматько уважно подивився на депутата.

Гладчук важко зітхнув, наповнюючи келихи новою порцією бурбону.

"Так… Вона хотіла працювати у моєму штабі на виборах. Я поки їй давав всякі завдання - почистити інтернет, розставити позитив", - депутат підійняв келих вгору і зробив декілька великих ковтків. Було видно, що Гладчук хвилюється.

«Сам розумієш, треба готуватись до виборів заздалегідь. Вона все зробила. Я їй через Славка передав гроші за роботу", - Гладчук похмуро кивнув на листок паперу, з якого читав йому Шматько. "Слухай, а коли її знайшли?"

"Позавчора вранці. Ну пустирі. На шиї зашморг. Впала з висоти. ЇЇ спочатку підвисили на зашморзі, потім обрізали. Вмерла в повітрі. Останній раз її бачили в пабі ввечері напередодні. Божені цій стало зле, і хтось її забрав, якась дівчина. Ну а потім вранці найшли. Тобто померла вона вночі. Або пізно ввечері", - Шматько похмуро загасив цигарку.

Він розумів, що не дуже законно ділитись із депутатом інформацією, але відчував, що саме зараз дуже потрібно з’ясувати, що саме об’єднувало Гладчука, його помічника та Божену, і чи має це відношення до смерті останніх двох.

Шматько ще дуже непокоїло, що помічника Гладчука знайшли у квартирі, де проживала Божена, та ще й експерти сказали, що різниця між смертями - максимум година-півтори. Тобто вбили їх майже у один час. Та ще й цей щур на шиї помічника…

Василь дуже не полюбляв такі історії. За багато років роботи у прокуратурі він бачив багато чого, і інтуїтивно відчував, що ця справа буде дуже непростою. І що це все лише початок…

"Річ у тому, що вона мені писала якраз тоді, як я розумію… Ввечері пізно. Я був не в онлайні, зранку лише побачив. Написала, що є якісь проблеми з домовленостями. Ось дивись", - Гладчук протягнув Василю свій айфон, вказуючи на відкрите повідомлення від Божени в месенжері.

"Доброго вечора! Вибачте, що турбую. Треба зустрітись. У нас є проблеми з домовленостями. Не думаю, що це Ви мене вирішили кинути, але треба це терміново з’ясувати. Інакше не спрацюємось. Божена"

Шматько подивився на час відправлення повідомлення. Виходило, що Божена відправила його депутатові якраз, коли сиділа в "Рок Пабі".

"Я потім її намагався вранці набрати, але номер був поза зоною. Як, до речі, і Славка. Я подумав, що можливо, в них там щось трапилось, бо я йому гроші для неї передавав. До речі, телефон при Славкові був?", - Гладчук дістав із пачки Василя ще одну цигарку.

"Ні, не було", - Шматько похмуро зітхнув.

"А Славко від чого вмер? Кажеш - отруєння?", - Гладчук нервово збив попіл з цигарки, та загасив її, розтрощивши у попільничці.

"Вкололи в шию цианід. Відразу помер. Залишили у кріслі сидіти, та на горло дохлого щура причепили", - похмуро відповів Шматько.

Він вже знав, що опитування сусідів нічого не дало. Ніхто нікого не бачив. На поверсі, де жила Божена, було декілька квартир, але у двох із них ніхто не жив.

Ще в одній жила сімейна пара, яка Божену бачила декілька разів, але тієї ночі вони нічого не чули.

"Ми навіть не знали, як цю дівчину звати", - заявило подружжя.

Така річ була звичайною в багатоповерхових будинках, де більшість квартир здавалося або подобово, або на рік-два. Ніхто нікого не знав і нікому не було ні до кого діла…

Консьєржки в під’їзді не було. Як і камер біля будинку.

Дільничний також не сказав нічого ні про Божену, ні про сусідів. Признався, шо навіть ніколи не бачив дівчину, і що знає лише тих мешканців, на кого приходять виклики або скарги, а на адресу Божени нічого такого не було.

Виходило, що В’ячеслава Гребко вбили або в квартирі Божени, або привезли туди вже мертвого. І ще цей щур…

Прокурор зітхнув. Він вже не спав майже дві доби, і відчував, що безсоння скоро доконає його…