Глава 2

Будь-які мої хвилювання знайомство Саші та Макса пройшло пречудово. Відсутність великої різниці у віці давала їм безліч тем для обговорення. Від машинок до теми космосу, яка, як виявилось, цікавила обох. Причини мого остраху можна було зрозуміти, адже для таких дітей найважче влитися в колектив та зрозуміти, що він комусь потрібен.

- Хлопці допоможіть поставити ялинку. -  на крик Даші прийшли хлопці, але не ті яких вона кликала.

- Мамо з чим допомогти? – промовив Макс і Саша лише кивнув погоджуючись з ним.

- Ви наші помічники! Давайте Дядя Андрій та Артур встановлять ялинку самостійно, а ви допоможете її прикрасити. – як альтернативу запропонувала Даша, але юні чоловіки відмовились і в чотирьох збирали ялинку. Поки ми прикрашали ліхтариками та дощиком камін.

- Де ароматичні свічки?

- Піди в кухні візьми в пакеті з усіма іншими покупками.

- Ось іграшки. – промовив Андрій та заніс у кімнату велику коробку з новорічними іграшками, яку я збирала не один рік.

- Ти магазин іграшок пограбував? – запитала Даша в Андрія, на що той похмуро глянув на мене.

- Я ні. А от моя дружина, можливо. Навіть сьогодні пакет нових іграшок купила.

- Вам можна не лише в будинку ялинку цими іграшками прикрашати, а всі ялинки навколо.

- Даша ти перебільшуєш!

- Можливо, але не так уже і сильно. Їх дійсно багато. – з цими словами Макс застрибнув у коробку з іграшками та весело почав їх розкидати.

- А мені подобається. – Ми розсміялися і до нього приєднався і Саша.

- От бач дітям подобається, а це головне. Будинок має кричати про святковий настрій та випромінювати його.

- Можливо ми ще гірлянду зробимо з паперових кілець?

- О ні! Це не новорічний настрій, а пережитки совка. – ми дружно розсміялися, адже кожен з нас пам’ятав, як в школі на уроках праці, ще за місяць до нового року, нас примушували їх клеїти так, що потім пальці не можливо роз’єднати.

Я увімкнула новорічну музику та ми взялись прикрашати ялинку. Верхівку  одягла Даша з допомогою Артура, коли він висадив її собі на плечі та допоміг дотягнутися. Хоч офіційно Артур не робив пропозицію Даші, але уже рік, як вони  разом. Сподіваюся, що невдовзі пропозиція все ж таки буде.

Хлопці інтенсивно брали участь у прикрашанні ялинки. Макс робив це не вперше, тому для нього ритуал був знайомим, а от для Саші -  це вперше. Тому я робила фото, знімала відео, щоб зберегти пам'ять про ці моменти.

Саме каміну та ялинці ми вділили найбільшу увагу, адже це не від’ємний атрибут кожного Різдва. Уже декілька років поспіль я прикрашала ялинку лише червоними та золотистими іграшками. Їхнє поєднання мені подобається найбільше. Уявляю, як ми в ранці, всі разом будемо сидіти навколо ялинки та обмінюватись подарунками. Особливо щасливими завтра буде Саша, Макс та Андрій.

Поки я прикрашала дощиком сходи, щоб виглядали святково, Даша змінювала ковдру, наволочки на святкові. Ще через годину у нас вийшло зібрати новорічний вінок на двері. На початку ми думали, що це буде легко, але відразу переконались в протилежному. Можливо б закинули цю ідею на початку, але спрацювало діло принципу та ми довели роботу до кінця.

- Люблю тебе. – прошепотім Андрій мені на вушко. Від чого на моїх вустах з’явилась посмішка та я чмокнула його в губи.

- Вася з Нікою будуть? Мені потрібно знати скільки носків чіпляти на камін.

- Вася прочитав повідомлення, але не відповів. – промовила я засмучено, але Даша підійшла до мене та взяла за плечі. Колись я так само тримала її за плечі, а тепер вона мене.

- Не засмучуйся, я думаю, що вони приїдуть.