Я ще й наживка!

НАДІЯ

От же ж! Кобеліно сліпошаре. Всі вони…

Після такого тону й погляду треба було встати, розвернутися на лівій п’ятці й покинути дім цього хамла. Ніс підправляти чи мій третій розмір? 

От тільки я вчасно згадала, що іти мені нікуди. Тому видихнула й уявила, що це робота, і мені конче треба пройти конкурс. А майбутній бос хам, мужик і бидло. Зате руки не розпускає й умови непогані. 

Та й уявляти особливо не знадобилося. Бо Денис з моїми грішми, відкладеними на мандрівку мрії, зник з радарів. Після гучного скандалу і звинувачень мене в тому, що хочу змусити його до шлюбу, навіть не відповідав на дзвінки.

А мандрівка мрії мені зараз була потрібна, як ніколи. Скоро Різдво й Новий рік, холод. розбір польотів з бабусею, зустріч з Таською, сіра пустота. А десь там завжди тепло. І не треба працювати за копійки й вчитися, щоб знову працювати до пенсії, так і не побачивши, як квітне ваніль і не зустрівши свого принца. Не такого, як цей патлатий хам. А правильного.

І якнайскоріше. Бо тепер мені треба було вилікувати вражену гордість і позбутися залишків кохання до того гада, на ім’я Денис. Кохання те, зраджене й розбите, все ще нагадувало про себе. Воно нявкало, як сліпе кошеня, що то все якесь непорозуміння, що він загубив телефон і вигадувало нові й нові нісенітниці.

Ні й ще раз ні.  Мальдіви, готель віп-класу, дорослі чоловіків, які цінують красу, молодість і бажають створити сім’ю, нагулявшись донесхочу уже років десять тому. Ммм…

Уявити це в дизайнерському холі скромної хатинки на три поверхи було зовсім не складно. Особливо сидячи в неймовірно зручному кріслі навпроти справжнього каміну і в компанії когось дуже схожого на принца, поки той не відкриє рота.

Тож я видихнула і вирішила уточнити подробиці. Бо вони, як вважає бабуся, те саме, що дрібний шрифт в угодах – важливіші за все, що написано великими літерами.

– І все ж, Холмсе, розверни для Ватсона. – попросила ввічливо замість підриватися і хряскати дверима за  брехливі натяки на мою зовнішність. – З чого мені має бути ясно, що ми впораємося за тиждень? Бо як раз тоді мені не завадило б мати трохи грошей. Давно мрію про різдвяну мандрівку в теплі краї. Ненавиджу холод і коли ніч довша за день.

– Ну знаєш, довгі ночі бувають теж… кгм, забудь. Сама подумай, Антоніні тепер нікуди діватись, як самій прийти до нас в руки. Я її зловлю у вас під парадним чи ще десь. Там, де вона тебе чекатиме з готівкою. Одна. Бо більше не довірить гроші нікому.

Оці вже мені теоретики. Погано він знає Таську. Вона слизька, як підтале масло.

– Не знаю, Холмсе. Щось тут не те. Вона мене добре знає. Не уявляю, з чого б їй повірити, ніби я за тиждень знайду такі гроші.

– А вона як знайшла? – розсміявся він над моєю наївністю. Сам такий, от!

– Вона точно знає, що я не вона, Холмсе. Постійно називала мене сліпим кошеням. І знаєш, що? –  мене осяяло, бо гра починала затягувати. –  Таська нарошне могла тобі мене підкинути. Щоб ти підібрав сліпе кошеня. Бо ти, як бачу, гуманіст. Навіть вітчима пожалів, якого не любиш. Вона таке завжди на раз-два вираховує. І може просто хоче, щоб ти повірив, ніби вона тиждень чекатиме на гроші, які уже нічого не вирішують. А сама за тиждень втече на інший край світу.

– Молодець. – поблажливо похвалив він мене. – В нашій справі як раз і треба критик. Кажи ще, як щось таке надумаєш. От тільки з країни вона не втече. Тої купи готівки в дамську сумочку не ввіпхнеш, там валіза треба, і чималенька. Мовчу вже, що з валізою готівки в літак не пустять, Твоя Антоніна просто митний огляд не пройде. Ну і поліція ж в курсі, всі прикмети розіслані. Її селфі з Костиком є причому в різних ракурсах. Так що в поліції народ землю риє. Кожен коп мріє про бонус від бабусі. Десять відсотків того, що Антоніна потягла, на дорозі не валяються навіть в митників. А ми їх на повороті обійдемо й виграємо. 

Я ледве втрималася, щоб не покрутити пальцем біля скроні. І хто після цього сліпе кошеня?

– Таська сама віддасть половину якомусь продажному копу, і він закриє очі на другу половину вкраденого. Отак і втече. – пояснила дохідливо.

– Смішна ти. –  він зробив рух, ніби збирався погладити мене по голові, а таке я ненавиджу. Але вчасно відсмикнув руку, напоровшись на мій застережливий погляд. 

– Чим слухала? - спитав наче у своєї долоні, на яку дивився з подивом, ніби вона тільки що діяла самостійно. – В Антоніни тих грошей уже нема. Зате вона добре знає, хто їх поцупив, бо то має бути хтось дуже близький, кому вона цілком довіряла. А тепер так само повністю не довіряє. Ну і запам’ятай на всяк випадок, альбатросе, давати такі хабарі, якщо не знаєш кому, то кирдик. Все відберуть, а її прикопають. За менше люди зникали.

Гм. Схоже на правду. А він не такий вже мрійник з підлітковими комплексами, як мені здалося.

– Ну добре. Переконав. І дуже непогано, що такий відсоток пропонують за знахідку. А я вже подумала, ніби ти нічого не отримаєш, крім глибокого задоволення, якщо спіймаєш Тоську. А це розхолоджує. От тільки вона що, сама не могла здогадатись, що буде, якщо хтось взнає, що вона таку купу грошей отримала?

– Явно. Шахрайка вона дрібна. Хапнула завеликий шматок, а що далі не продумала. Бо такі гроші не її рівень. Власне тому їх і втратила одразу, як зняла з картки. Сама віддала спільникові, ну тому, хто допоміг з обналічкою. Ідіотка. 

Він замовк, подумав і сам собі заперечив.

– Хоча може тому ще й жива. Бо той хакер підставляє копам дурепу замість себе. Щоб шукали її, поки він на сто рахунків ту готівку переведе так, що й кінців не знайдеш. Які висновки, Ватсоне?

– Тиждень, то може і мало буде, Холмсе. Треба спішити. поки гроші ще тут. Якщо вони ще не тютю.

– Поки що тут точно, там сума була підозріло велика й купюри великого номіналу й новісінькі. Так що номери частини банкнот поліції відомі. А нам тепер відомо, що не поділився той хакер з Антоніною, бо інакше вона б не вимагала грошей  від тебе. Ну а той хакер точно не сидить, склавши руки. Тому я хочу зловити Антоніну і витрусили інфу про спільника. Тепер все на мазі, на живця зловимо. Тобто на тебе. Не кривись так. Ти б себе бачила. Пропусти гнів і заперечення. Просто прийми – така в мене робоча версія, і так буде краще для всіх.