Мандри слова м’ята

• Походження слова м’ята ?

ШІ: Слово м'ята походить від давньогрецької назви цієї рослини μίνθη (mínthē), яка згодом перейшла в латину як mentha або menta. Цей термін поширився у багатьох мовах світу як так зване «слово-вандерворт» (мандрівне слово).  (Wikipedia +2  Давньогрецький міф)

За старовинним грецьким міфом, назва рослини пов'язана з німфою Мінтою (або Ментою), дочкою підземного бога річки Коцит. Згідно з легендою, вона була коханою бога підземного царства Аїда. Його ревнива дружина Персефона розгнівалася на дівчину, розтоптала її та перетворила на пахучу пряну травинку — м'яту.  (Фармацевтична енциклопедія)

Якщо вам цікаво, я можу розповісти про:

• Види м'яти та їхні особливості (перцева, лимонна, кучерява тощо)
• Правила вирощування м'яти вдома чи на городі

Який саме аспект вас цікавить?

- Як вона звучить у різних мовах, адже м’яти це слово зі слов’янським  коренем.

ШІ: Насправді слово «м'ята» не пов'язане зі слов'янським дієсловом «м'яти» (вичавлювати, топтати). Це дуже поширена народна етимологія, оскільки слова звучать однаково. (Викисловарь +1)

Усі слов'янські мови запозичили цю назву з латини (menta/mentha) ще за часів спільнослов'янської єдності. У праслов'янській мові воно трансформувалося у форму *męta (де «ę» позначало носовий звук «ен»). Коли носові звуки в слов'янських мовах зникли, слово розпалося на два основні варіанти звучання.  (Горох +3)

Як звучить назва рослини в різних мовах

Завдяки спільному латинському кореню та праслов'янському минулому, слово звучить схоже у багатьох європейських мовах, але ділиться на дві великі групи. (Wiktionary, the free dictionary +2)

1. Слов'янська група (нащадки праслов'янського *męta):

• Східнослов'янські: українська та білоруська — м'ята; російська — мята.
• Західнослов'янські: польська зберегла носовий звук — mięta (мєнcontentта); чеська — máta; словацька — mäta.
• Південнослов'янські: болгарська, сербська та хорватська змінили звук на «е» — мента або метва (хоча часто використовують і запозичене з турецької слово нана). (Reddit·r/etymologymaps +2)

2. Романські та германські мови (прямі нащадки латинського mentha):

• Англійська: mint (минт)
• Німецька: Minze (мінце)
• Італійська та іспанська: menta (мента)
• Французька: menthe (мант)  (Cambridge Dictionary +2)

Бажаєте дізнатися більше про мовні тонкощі? Я можу:

• Розповісти про інші рослини, назви яких ми помилково вважаємо питомо слов'янськими.
• Пояснити, як латинська мова вплинула на сучасні кулінарні терміни.

Що саме вас зацікавило б?

- mentha або menta, що кажуть про походження ?

ШІ: Латинські слова mentha та menta (як і давньогрецьке μίνθη) є класичним прикладом субстратного запозичення — тобто слова, яке дійшло до нас із дуже глибокої давнини від доіндоєвропейського населення Середземномор'я.  (Wiktionary, the free dictionary +1)

Дослідники виділяють кілька основних наукових версій щодо глибинного походження цього терміна:

1. Догрецький (середземноморський) субстрат

Більшість сучасних лінгвістів (зокрема автори Wiktionary та Online Etymology Dictionary) сходяться на тому, що корінь ment- походить із давньої, нині вимерлої догрецької мови. Коли індоєвропейські племена (предки греків та латинян) прийшли на південь Європи, вони застали там місцеву флору та запозичили в корінних жителів назви багатьох рослин (так само як слова «кипарис» чи «олива»). 

(Wiktionary, the free dictionary +1)

2. Гіпотеза праіндоєвропейського кореня

Інша теорія намагається знайти ще глибші коріння у праіндоєвропейській мові (ПІЕ). Відповідно до неї, слово пов'язують із коренем, який означав «крутити», «збовтувати» або «змішувати». (Wikiwand)

• Цікаво, що цей самий корінь у санскриті дав слова mantha та mathana (пов'язані з процесом збовтування чи тертя речей).
• Зв'язок із м'ятою пояснюють тим, що її здавна використовували як інгредієнт для ритуальних сумішей та напоїв (як-от давньогрецький напій кікеон, який робили з води, ячменю та м'яти).  (Wikiwand)

Чому виникло два варіанти написання (menta / mentha)?

У класичній латині первинною була форма menta. Проте згодом, під впливом грецької мови, де слово писалося через літеру тета (μίνθη — mínthē), римляни почали використовувати «еллінізований» варіант — mentha. Обидва варіанти є правильними, але в сучасній біологічній номенклатурі офіційно закріпився саме варіант із «h» — рід Mentha. (Фармацевтична енциклопедія +1)