Глава 4 — Чари

Глава 4 — Чари

Павлін

Я йшов позаду Тохи й чув чудернацьку та заворожуючу пісню, наче хтось кликав мене, закликав до себе. Подув вітерець, зливаючись з піснею ніжного голосу. Я все оглядався та визирав, хто ж то співає, яка діва мене зачаровує. Навіть не помітив, як ми опинились на галявині. Почав оглядатись, але нічого не бачив. Пісня стихла і я не міг знайти місця,  звідки вона лунала. 

Я хотів під сміятися зі свого друга, як це робив зазвичай, але знову почув чарівну пісню з боку болота. Повернув голову туди та ледь очі з орбіт не вилізли. Там сиділа прекрасна діва з русявим волоссям і красивою зовнішністю.  Вона сиділа на тому болоті серед трав. Я підійшов ближче, щоб роздивитись, а вона спостерігала за мною своїми темними очима та закликала до себе піснею. Коли пісня стихла, вона почала благати мене визволити її, а я, мов зачарований, спостерігав, аж допоки ця діва не почала плакати та благати, щоб я врятував її. 

Я ступив у мутну воду та пішов до своєї діви, а вона знову почала співати, чаруючи мене своїм ніжним голоском. 

— Ходи до мене, любчику, — закликала вона мене і я йшов. 

Вірніше плив, допоки таки не дістався до неї. Дівчина обвила мою шию своїми руками та наче трималась на мені, а потім ні з того ні з сього, почала мене лоскотати. Я не міг втриматись від сміху та перестав триматись на воді. Болотяна діва почала сміятися та затягувати мене у нетрі глибин до самого мулу, а я не міг вирватись. Наче розумів, що так треба, вона ніби затуманила мій розум і я навіть не виривався, так і пішов на дно до потойбічного світу. 

Толік

— Хто ти? — захоплено запитав у красивої дівчини.

— Твоя смерть, — діва засміялась так голосно, а потім її силует почав зникати, мов якесь марево.  — Смерть... Смерть... Смерть... — чув я дівоче відлуння та пронизливий сміх. 

Знову почав крутитися в різні боки, але її ніде не було. Я зрозумів, що то мій шанс на порятунок та почав тікати. Я біг так швидко, як тільки міг. Здійнявся сильний вітер та я почув спів тієї діви. 

— Тобі не втекти від мене, — повстала вона переді мною та знову почала зникати, залишаючи після себе гучний сміх. Моє серце вистрибувало з грудей, підступаючи десь до горла. Все тіло тремтіло, мов від ломки, а очі розширювались з новою появою тієї, про яку я навіть не вірив. — Болотянка! 

Я продовжив свій біг під сильний вихор, не зупиняючись... Біг та думав, що втечу, але хіба від такого можна втекти? 

— Тобі не втекти, — лунало з усіх боків лісу. — Не втекти... втекти...

Я падав та роздирав об гілки руки й ноги. Кілька разів вдарявся головою, але вставав і біг, а вона наздоганяла, аж допоки я не прибіг на ту саму полянку і побачив те саме болото. Я безсило впав на коліна, а вона з'явилась переді мною та заспівала, торкаючись моїх щік. 

Кохання між люди покажемо ми,

бо тобі все одно, не втекти.

Чарівність заграє у твоїх очах,  

і сум ти залишиш позаду плеча. 

Діва співала, а я насолоджувався її голосом, красою та тілом. Я відчував десь на рівні підсвідомості, що треба тікати, що вона заворожує мене і після цього настане моя смерть, але більше я не міг опиратися. Тільки не зараз і не з нею. Я підняв руку та доторкнувся до її щоки, яка одразу розвіялась в повітрі, але мене це не лякало. Ця діва так ніжно заворожувала мене своїм співом, що я навіть почав закохуватись.

Весь час вона показувала мені нечіткий силует. Я наче бачив її вроду, але не всю. Вона наче ховала від мене свої ноги, а я не розумів чому. Хоча ні! Я знав чому, бо я читав про неї. Ще тоді, як ми побились об заклад з Павліном, але я не міг собі уявити ті гусячі лапи (ноги), як описували в інтернеті. Не міг уявити та й не хотів. Може, не хотів псувати цим дівочу вроду. Згадавши друга, в серці щось кольнуло та почало пекти. Мене чекає та ж участь. 

Болотниця наче відчула мій стан, приклала руку до моїх грудей і вона запекла, мов розпечений вогонь, але я не відчував ніякого сильного болю, як то мало бути. Лише дивися їй в чорні, болотяні очі та не мій надивитись у їх порожнечу. 

Вона нахилилась до мене та припала до мої губ, наче відбирала у мене мою силу та життя. Перебирала все до себе.