Болить

Прощання

Як полечу у простір віковий,
Посеред літа, наздогнавши вітер
Най проросту я листям молодим.
Вберу життя, як роси в себе квіти.

Та як зросте останнє "прощавай"
У вільнім полі нашої любові,
Най мрій забутих зеленіє гай,
Нехай осяють тії трави зорі.

А коли блиск останньої зорі
Засліпить на віки одвічне сяйво,
Най пропущу застиглі сірі дні,
Очей твоїх як потьмяніють барви.

І ще до того, як твій плач мине,
Моє єство, і з ним всі наші ночі.
Най грішник-змій з душею забере.
Без тебе й раю більше не захочу.

Подобається

#3123 в Різне
#798 в Поезія

Відредаговано: 07.07.2022