Болід

*

знаєш,

з ним так комфортно було інколи мовчати,

що тиша розбивалася в пітьмі.

але чому коли хотілося кричати

я залишалася на самоті?

мені хотілося його намалювати.

аби той образ,

що під віками застив

навіки зберегти як спомин мить.

ось він сидить, на столі кава.

в руках цигарка знов димить.

і я не сплю, і він не спить

здається, дощ там за вікном рябить

і я мовчу, і він мовчить,

а світ руйнується в цю мить.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше