це ж треба,
я закохалася у те як ти мовчиш.
зжимаєш мою руку у своїй долоні
а погляд твій неначе вистріл в скроні.
я закохалася у те як ти кричиш.
що тріщинами стіни йдуть від люті
слова твої, мов ядовитий плющ,
зжимає моє серце, що так б'ється у покуті.
хотіла я сто раз тоді піти
забути, стерти, відпустити
та повертаючись додому бачу як ти спиш,
бажання виникає лиш накрити.
ти сльози мої ніжно витирав,
за руку брав, вів за собою.
і спину мою завжди прикривав
так, щоб наче за горою.
і ось тоді, коли так ніжно ти цілуєш,
я безпритульним кошеням готова бути
аби хоч трішки довше тепло рук твоїх відчути.
Відредаговано: 18.06.2023